Скликана надзвичайна Генеральна асамблея ООН — рішення Радбезу

Генеральна асамблея ООН, а саме її надзвичайна сесія, має розпочатися протягом доби. Фактично засідання повинно розпочатися до 23.00 28 лютого 2022 року.

Це випливає із рішення Ради безпеки ООН, яка провела своє засідання увечері 27 лютого.

Рада безпеки ООН проголосувала за проведення спеціального засідання Генеральної асамблеї ООН для засудження агресії Росії проти України.

За це рішення проголосували 11 з 15 країн – членів, проти – лише Росія. Три країни: Китай, ОАЕ та Індія — утрималися.

Що означає скликання Радбезу ООН, пояснюють на каналі Спілки мертвих юристів

Що може Рада безпеки ООН

Рада безпеки є тим органом, який, за задумом творців Статуту ООН, має стежити за дотриманням миру у світі (ф’юіть-ха!). Саме вона може давати згоду на застосування сили (іншим визнаним випадком її застосування є самозахист).

Однак кожен із постійних членів Радбезу (США, РФ, Франція, Великобританія, Китай) має право заветувати будь-яке рішення. Саме тому Радбез досі не ухвалив жодної резолюції щодо України – через те, що їх прийняття блокує (сюрпрайз-сюрпрайз) сам агресор.

Чи означає це, що руки постійних членів Радбезу повністю розв’язані і агресія не може бути засуджена? І так, і ні. У більшості випадків агресору це все-таки сходить – такою вже є архітектура безпеки повоєнного світу з поділом на зони впливу. Але у виняткових випадках Радбез, заблокований правом вето одного з постійних членів, може:

• скликати надзвичайну спеціальну сесію Генасамблеї,
• бере на себе її функцію,
• вона може засудити агресію,
• надати рекомендації державам-членам щодо застосування санкцій та інших обмежень,
• створити спеціальну комісію,
• навіть дати згоду на застосування сили.

Чи є дієвою надзвичайна Генасамблея?

Вперше це сталося 3 листопада 1950 року, під час Корейської війни, коли Генасамблея ухвалила резолюцію № 377-А, відому під назвою «Єдність заради миру». Тоді ухвалити відповідну резолюцію на Радбезі заважав постійний член (сюрпрайз-сюрпрайз) – СРСР. З того часу питання, які не могли бути вирішені Радбезом через вето, лише 10 разів виносились на розгляд Генасамблеї за схемою «Єдність заради миру». Останній раз (безуспішно) – у 1997 році щодо ситуації в Палестині.

Що має статися і як це допоможе Україні?

Запуск цієї процедури – хороший знак, адже таке траплялось дуже нечасто. Для подолання вето Радбезу Генасамблея має ухвалити відповідну резолюцію 2/3 голосів (від 193 держав-членів). Відповідно, і текст резолюції, і пропоновані заходи мають бути такими, щоб отримати цю підтримку (наприклад, сьогодні на Радбезі три держави утрималися – Китай, Індія та ОАЕ).
Важливо, що офіційні органи ООН (крім Генсека) досі так і не висловили жодної позиції щодо війни в Україні – знову ж таки, через вето самого агресора.

Тому резолюція із засудженням його дій, закликом до розширення санкцій та інших недружніх заходів, безумовно, необхідна. Водночас це зовсім не означає, що війська агресора негайно її виконають і відступлять.
Наприклад, резолюція щодо виводу (сюрпрайз-сюрпрайз) радянських військ з Афганістану була ухвалена у 1980 році, після чого ті ще 9 років перебували в країні. Хоч міжнародні юридичні війни тривають довго, все ж кожен акт відкритого засудження агресора міжнародною спільнотою матиме для них неабияке значення.