Рішення ЄСПЛ: необґрунтована відмова одностатевій парі у правовому визнанні порівняно з різностатевими парами є дискримінацією

Європейський суд з прав людини у  справі “MAYMULAKHIN AND MARKIV v. UKRAINE” (application no. 75135/14) визнав, що необґрунтована відмова заявникам, як одностатевій парі, у правовому визнанні та захисті будь-якої форми, порівняно з різностатевими парами, становить дискримінацію заявників за ознакою їхньої сексуальної орієнтації. Про це рішення пише Українська Гельсінська спілка з прав людини.

Обставини справи

З 2010 року заявники, Андрій Маймулахін та Андрій Марків, проживають сім’єю як партнери.

У 2014 році вони вирішили звернутися до ЄСПЛ через неможливість легалізувати свої стосунки в Україні. Інтереси заявників представляли юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини та правозахисний ЛГБТ-центр «Наш Світ».

Позиція суду

Розглядаючи справу, Суд зазначив, що «на відміну від різностатевих пар, які вважають за краще не вступати в шлюб з особистих причин, але все ж мають право на юридичне визнання і захист <…> заявники не мають ані доступу до шлюбу в Україні, ані можливості отримати будь-яку альтернативну форму юридичного визнання».

E процесі розгляду справи уряд України визнав, що заявники позбавлені будь-якої можливості врегулювати основні аспекти свого життя як подружжя, за винятком певних майнових аспектів, і лише як приватні особи, які укладають договори відповідно до цивільного законодавства.

Проте Суд зазначив, що

«такі приватні договірні угоди не можуть вважатися такими, що надають подружжю визнання та необхідний захист, оскільки вони мають обмежену сферу дії та не забезпечують деякі основні потреби, які є фундаментальними для регулювання відносин між подружжям».

Суд також взяв до уваги чітку тенденцію на європейському рівні до юридичного визнання та захисту одностатевих пар у державах – членах Ради Європи, тридцять з яких наразі передбачають можливість юридичного визнання одностатевих пар.

Таким чином, необґрунтована відмова заявникам, як одностатевій парі, у правовому визнанні та захисті будь-якої форми, порівняно з різностатевими парами, становить дискримінацію заявників за ознакою їхньої сексуальної орієнтації. Відповідно, констатовано порушення Україною статті 14 у взаємозв’язку з статтею 8 Конвенції. Кожному із заявників присуджено 5 000 євро компенсації.