Рассмотрение апелляционной жалобы по истечении срока действия постановления следственного судьи как основание для пересмотра судебного решения по вновь открывшимся обстоятельствам — мнение

Багато хто з практикуючих в кримінальному праві адвокатів cтикався з ситуацією, коли своєчасно подана обгрунтована апеляційна скарга, наприклад, на рішення про обрання запобіжного заходу, не може бути розглянута в межах строку дії ухвали у зв’язку з тим, що матеріали судової справи не надходять до суду апеляційної інстанції або ж прокурор кілька разів не з’являється в судові засідання, посилаючись на завантаженість.

Причиною є як об’єктивні причини (завантаженість помічників суддів та працівників канцелярії суду першої інстанції), так, на думку автора, й суб’єктивні, коли сторона обвинувачення не зацікавлена в апеляційному розгляді і всіляко його затягує, незважаючи на наявність кількох працівників у групі прокурорів.

Проте вказані недоліки, вочевидь, порушують гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) право кожної людини на справедливий суд, яке полягає у тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В таких випадках судді кажуть, що вони все розуміють і згодні з тим, що це є порушенням, але ж нічого зробити не можуть, оскільки строк дії ухвали минув і оскаржувати вже нема чого. Тому захисники досить часто відмовляються від поданих апеляційних скарг, а судді апеляційної інстанції здебільшого формально ставляться до розгляду таких апеляцій або ж приймають рішення про закриття апеляційного провадження, оскільки строк дії ухвали, яка оскаржується, минув і запобіжний захід вже продовжено іншою ухвалою.

Однак з такою позицією суддів та захисників вимушений не можна погодитись, оскільки розгляд скарги навіть після спливу строку дії ухвали, яка оскаржується, безпосередньо забезпечує права підозрюваного й сприяє дотриманню прав на справедливий суд як ефективного засібу юридичного захисту.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

І в законі дійсно закріплений такий ефективний засіб юридичного захисту. Так, главою 34 КПК України передбачена можливість перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленою обставиною визнається скасування судового рішення, яке стало підставою для постановлення ухвали, яку належить переглянути.

Отже, скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді, навіть після завершення строку її дії, може бути підставою для звернення із заявою про перегляд наступних рішень, наприклад про продовження строку дії запобіжного заходу чи відсторонення від посади.

Звісно, деякі читачі можуть заперечити, що в главі 34 КПК України йдеться виключно про судові рішення, якими, відповідно до ст. 369 КПК України, є вироки та ухвали саме суду, а не слідчого судді, проте проаналізувавши положення статей 379, 380 КПК України (виправлення описок та роз’яснення судового рішення) можна помітити, що в них говориться також про судові рішення, однак судова практика склалася таким чином, що вказані обставини не перешкоджають розгляду питань щодо виправлення описок та роз’яснення ухвал слідчих суддів, єдиний державний реєстр судових рішень містить багато прикладів винесення таких рішень.

Водночас у цьому випадку варто не забувати, що коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Одна з таких засад закріплена у ст. 8 КПК України і полягає в тому, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з огляду на практику Європейського суду з прав людини.

Окрім того, принцип верховенства права перебуває у нерозривному зв’язку із принципами юридичної визначеності та законності, якими закріплено критерій передбачуваності та «якості» закону.

У зв’язку із цим хотілося б нагадати, що вимога «передбачуваності» була сформульована Європейським судом з прав людини (див. рішення у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства» (Malone v. United Kingdom) від 2 серпня 1984 року, п. 67, рішення у справі «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №27798/95, п. 56, ЄСПЛ 2000-ІІ) і полягає в наступному: норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.

Отже, порушення такої вимоги є порушенням принципу верховенства права, аби такого порушення не допустити суддям. необхідно керуватися таким тлумаченням норми законодавства, яке більшою мірою забезпечує право заявника.

Незважаючи на строк дії ухвал слідчих суддів під час їх перегляду апеляційним судом, судді мають прискіпливо перевіряти законність оскаржуваних рішень, оскільки це забезпечуватиме право осіб на ефективний засіб юридичного захисту та справедливий суд.

Мнение эксперта излагается на языке оригинала.