Проблемні аспекти постійного землекористування

Проблемні аспекти положень земельного законодавства, а зокрема питання постійного користування, яке порушується в законопроєкті № 6289, було проаналізовано Андрієм Гребьонкіним, старшим юристом київського офісу Baker McKenzie.

На сьогодні українське законодавство прямо не передбачає (на відміну від аналогічного права орендаря) право осіб, які користуються землею на підставі права постійного землекористування або права довічного успадковуваного володіння (останній титул використовувався на першому етапі земельної реформи впродовж 1990-1992 років), передавати належну їм земельну ділянку чи її частину в користування іншим особам. Таким чином, під питанням продовжує залишатись легітимність користування на практиці такою ділянкою іншими (ніж постійний землекористувач) особами.

Врегулювання права постійних землекористувачів та довічних володільців щодо передання ними належних їм ділянок (їх частин) у користування іншим особам повинно справити загалом позитивний вплив на земельну сферу, адже серед іншого створить передумови для реєстрації прав цих осіб на використовувану ними землю та сприятиме детінізації розрахунків щодо такого землекористування.

Проблемні моменти в положеннях законопроєкту № 6289 (надалі – законопроєкт)

У цілому мета законопроєкту є позитивною, проте деякі його положення, ймовірно, потребуватимуть подальшого вдосконалення.

Можливість передавати в оренду землі постійного користування передбачається лише для сільськогосподарських земельних ділянок та лише якщо вони належать державним або комунальним підприємствам. Згідно із положеннями законопроєкту можливість передавати в користування іншим особам закріплено виключно для державних та комунальних підприємств і поширюватиметься вона лише на належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення та сільськогосподарські угіддя, що належать до земель оборони.

Водночас законопроєкт не передбачає права передавати в користування несільськогосподарські землі або якщо постійні землекористувачі за організаційно-правовою формою не є державними чи комунальними підприємствами. Для забезпечення можливості передання таких ділянок, зокрема такими суб’єктами, в користування іншим особам законопроєкт, по суті, вимагає спочатку обов’язково переоформити титули на ці ділянки на право оренди або викуп цих ділянок.

Зі зрозумілих причин це зумовить щонайменше додаткове фінансове навантаження на цих суб’єктів, не говорячи вже про те, що у випадку переоформлення права оренди вони будуть змушені обмежити своє безстрокове право користування певним періодом (до 50 років).

Законопроєкт необґрунтовано залишає без змін обсяг прав постійних землекористувачів, які не належать до державних та комунальних підприємств, та осіб, які володіють ділянками на праві довічного успадковуваного володіння, щодо надання їх ділянок у користування.

Законопроєкт прямо фіксує необов’язковість розробки документації із землеустрою в разі передання державними або комунальними підприємствами в оренду земель постійного користування. Водночас без розроблення документації із землеустрою неможливе встановлення чітких меж земельної ділянки, її точної площі. Крім цього, відсутність такої документації унеможливить внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Також читайте про право постійного користування землею тут.