Видавництво 
Професійну кар’єру Ганна Вронська розпочала з посади юрисконсульта в комерційному банку, а продовжила — в юридичному бізнесі. Тривалий час очолювала власну юридичну фірму «Вронський, Вронська та Партнери». У час, коли країна переживала революційні події, Ганна Вронська, як і чимало її колег з юрбізнесу, пішла у держсектор, але головне «професійне випробовування» було ще попереду. Вона однією із перших відгукнулася на потребу судової влади у незаангажованих суддях «не із системи». І перемогла за результатами конкурсу до Верховного Суду. Восени 2017 року Ганну Вронську призначено на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а сьогодні вона ділиться з читачами «УЮ» своїми правилами життя
Я виросла в домі, де було багато книг, великий глобус та кіт. Були ще рибки, хом’ячки та маленький зелений папуга Яша. Але я найбільше любила кота. Книги та кота.
У дитинстві мене навчили сумлінно ставитись до будь-якого завдання. Успіх приходить до тих, хто багато працює. У житті були періоди, коли я носила окуляри та сині панчохи. А одного разу я навіть сказала, що вже ніколи не буду юристом. Проте «never say never». Я повернулась до юридичної професії і дуже цьому радію.
Головне завдання для мене як судді — зробити так, щоб у людей не було потреби звертатись до суду. Це означає, що люди мають бути переконані у стабільності правової системи, прогнозованості судових рішень та безумовному дотриманні всіма державними органами положень законодавства. Можливо, трохи ідеалістично, але головне — цього щиро прагнути.
Успішність українських реформ вимірюється зарплатою вчителів та розміром пенсій.
Не виключаю, що у майбутньому моя юридична кар’єра зміниться ще декілька разів.
Відволікатись від роботи допомагають друзі. Люблю, коли до мене додому приходять гості. Ми разом готуємо смачні страви і потім до вечора про щось довго балакаємо.
Зазвичай мій обід складається зі страв більше корисних, ніж приємних. Надаю перевагу простій їжі, влітку це свіжі фрукти та овочі, взимку — каші, печені або тушковані овочі, не вживаю м’яcо та рибу, але люблю сири та солодкі смаколики.
Люди дивуються, коли дізнаються, що я продовжую вчитись. Декілька років тому вивчила мову хінді. Планую вивчити інші іноземні мови. Це допомагає ліпше зрозуміти культуру інших країн, їхні традиції та звички.
Я точно знаю, як бути щасливою, — дочекатись вечора п’ятниці.
Рейтинг улюблених книг очолює збірка поезій Ліни Костенко. Для мене Ліна Костенко — моральний авторитет, дуже поважаю її і як особистість, і як талановиту українську письменницю та поетесу. Серед фільмів — «Сім років у Тібеті» з Бредом Піттом. О, ці блакитні очі. Можу дивитись цей фільм безліч разів.
Найекзотичніше місце, де мені довелось побувати, — Королівство Бутан у Гімалаях. Країна, в якій є Міністерство щастя та люди все ще носять національний одяг у повсякденному житті.
Світ змінюють мікроорганізми. А ще — романтики та закохані.
Я не поважаю в людях підступність та блюзнірство. Не люблю, коли зневажливо ставляться до старших, не виконують своїх обіцянок та занадто багато говорять.
У глибині душі завжди знала, що мій кіт читає мої думки.
Сенс життя якраз i полягає в тому, щоб робити добрі справи та змінювати світ на краще.
Ми ніколи не повинні забувати про швидкоплинність часу. Не варто відкладати на потім те, що можна зробити зараз. Наприклад, зателефонувати мамі.
Бути у формі мені допомагає активна життєва позиція, дотримання «робочого» режиму та піші прогулянки. Не маю власного автомобіля, тому переважно користуюсь громадським транспортом та багато ходжу пішки.
Моя найбільша перемога — бути чесною із самою собою. І цю перемогу доводиться здобувати щодня.
Мрію піднятись на Еверест. Why not?
Завжди можна знайти привід, аби посміхнутись.
Один із уроків, який довелось засвоїти: все повертається до тебе бумерангом — твої думки, твої вчинки і твоє ставлення до оточуючих. Іншими словами, не роби іншому того, чого не бажаєш собі (Конфуцій).
Часом усе, що у нас залишається, — це просто йти вперед. Незважаючи на обставини, самопочуття або настрій. Просто йти вперед.
Усе буде добре тоді, коли настане ранок.
“Український юрист” №1-2, 2019
Завантажується ...
