прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Працевлаштування громадян на нерегулярній основі: міжнародний досвід та формування українського

Працевлаштування громадян на нерегулярній основі: міжнародний досвід та формування українського

  • 25.08.2022 12:38

Нещодавно в українців з’явилась можливість працювати за новими умовами. Набув чинності Закон України № 2421-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022  (далі – Закон № 2421-IX, Закон від 18.07.2022), згідно з яким запроваджено новації щодо форми трудового договору. З 10.08.2022 роботодавці та працівники можуть укладати трудові договори з нефіксованим робочим часом.

Міжнародна практика функціонування трудових договорів із нефіксованим робочим часом

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом у міжнародній практиці відомий як zero hours contract (або дослівно в перекладі – «договір із нульовим робочим часом»). Такий тип договору з певними відмінностями знаний у багатьох країнах, зокрема таких, як Ірландія, Нова Зеландія, Нідерланди та Великобританія.

Поява перших згадок про умови нульового робочого часу в сучасній практиці європейських країн датується 70-ми роками ХХ ст. Згідно з найбільш поширеними визначеннями трудовий договір із нульовим робочим часом – це вид трудового договору між роботодавцем і працівником, за яким роботодавець не зобов’язується надавати працівнику будь-яку мінімальну тривалість робочих годин (робочого часу), а працівник не зобов’язаний приймати будь-яку роботу (робочі години), яка пропонується до виконання роботодавцем. За таким договором розмір заробітної плати обумовлюється кількістю відпрацьованих годин.

Широке застосування трудового договору з нефіксованим робочим часом спостерігається у Великобританії. Цікаво, що раніше законодавство згадуваної країни не містило спеціальних норм, які б регулювали такий договір, досить проблемним залишалось питання щодо поширення трудового законодавства та надання трудових гарантій особам, що працюють на умовах таких договорів.

У 2012 році Апеляційним судом з трудових справ Великобританії було винесено рішення у справі «Pulse Healthcare v Carewatch Care Services Ltd &Ors», у якому зазначено, що особа, найнята за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, має статус працівника і такій особі мають надаватись гарантії, передбачені трудовим законодавством. Це рішення стало одним із знакових та повпливало на правове регулювання zero hours contract.

Так, у 2015 році у Великій Британії було прийнято Закон «Про малий бізнес, підприємство та зайнятість», яким передбачено внесення змін до Закону «Про трудові права», доповнено вказаний нормативно-правовий акт розділом 2А «Працівники з нульовим робочим часом». Законом визначено, що будь-який договір з робітником, згідно з яким зобов’язання виконувати роботу або надавати послуги є умовним зобов’язанням, яке виконується за наявності доступної у роботодавця роботи, є трудовим договором з нульовим робочим часом. Зазначено й про працівників, які працюють за цим видом договору, передбачено положення, що спрямовані на захист прав таких працівників, – визнано незаконними положення в договорі, що забороняють працівнику виконувати за сумісництвом роботу на користь іншого роботодавця або ж дозволяють таку роботу за умови попереднього погодження з роботодавцем.

У Нідерландах правове регулювання zero hours contract зазнало змін у 2020 році, й через це контракт почав втрачати свою популярність. Так, раніше нідерландським законодавством вимоги про попередження працівника за чотири дні про виконання робіт не було. Не було й норми, що передбачає виплату працівнику компенсації у випадку скасування завдання протягом цього періоду. Зазначено й про обов’язок роботодавця у випадку співпраці протягом одного року за  трудовим договором з нефіксованим робочим часом запропонувати працівнику виконувати свої обов’язки середню кількість робочих годин за останні 12 місяців.

Тим часом в Ірландії та Новій Зеландії, згідно з останніми змінами до законодавства,  використання договорів з нульовим робочим часом заборонено. В Ірландії співпраця за таким видом договорів можлива лише під час надзвичайної ситуації та за тимчасовості роботи.

Цікаво, що досліджуваний тип договорів за кордоном використовують у різних сферах. Так, більшість працівників мережі магазинів Sportsdirect, велика кількість команди McDonald’s у Великобританії, працівники пабу JD Wetherspoon, а також 80% робочої сили провідної мережі кінотеатрів Cineworld працевлаштовані саме за трудовим договором з нефіксованим часом.

Отже, міжнародний досвід застосування zero hours contract є досить різним.

Запровадження договору з нефіксованим робочим часом в Україні

Регулювання трудових відносин в основному зараз базується на Кодексі законів про працю, який прийнято ще у 1971 році. Кодекс розрахований на тогочасну економічну модель – відносини між працівниками та роботодавцями на великих підприємствах, установах, організаціях державних форм власності.

Перехід України до ринкової економіки та включення в глобальні економічні інтеграційні процеси зумовив появу та суттєве збільшення сектору приватного господарства, який на сьогодні повністю орієнтований і діє за законами сучасної економічної моделі. 

Відповідно, оскільки станом на зараз умови праці й трудові відносини модернізуються, вони потребують відповідного вдосконалення законодавства.

Проєкт Закону № 2421-IX було зареєстровано ще у лютому 2022 року. Згідно з пояснювальною запискою основною метою Закону від 18.07.2022 є врегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості в обранні організації трудових відносин, посилення мобільності працівника під час реалізації права на працю.

Раніше працівники, які виконували роботу, що має нерегулярний характер (фрилансери), в Україні могли працювати як фізичні особи – підприємці (ФОП), за договорами цивільно-правового характеру або взагалі неофіційно без будь-яких документів.

Фактично майже всі особи, чиї послуги потрібні нерегулярно, працювали неофіційно та без жодних соціально-трудових гарантій, передбачених чинним законодавством про працю.

Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилило б мобільність працівника, дало би більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створило зручний законодавчий механізм легалізації праці фрилансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проєктів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника.

Тому 18.07.2022 було прийнято Верховною Радою, а 05.08.2022 підписано Президентом України Закон № 2421-IX, який вносить деякі зміни для працівників й роботодавців, надає визначення трудовому договору з нефіксованим робочим часом. Вказуючи, що останній «є особливим видом трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці».

Особливості, передбачені Законом № 2421-IX

Щодо  форми та умов договору

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити:

– інформацію про спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи;

– спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;

– інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

У договорі можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом поки ще розробляється Міністерством економіки України. Відповідно до коментаря, наданого вище згадуваним Міністерством 16.08.2022 на своїй сторінці, примірна форма договору  не є обов’язковою та має рекомендаційний характер, водночас під час укладення такого договору варто зазначати про умови, які є обов’язковими відповідно до закону. 

Щодо режиму роботи

Законодавцем встановлено максимальну кількість годин на тиждень (40 годин) та базову кількість днів на тиждень, що не може перевищувати 6 днів.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника протягом календарного місяця – 32 години.

Заборона на співпрацю з іншими роботодавцями відсутня.

Основні зміни, передбачені Законом № 2421-IX для роботодавців:

– роботодавець самостійно визначає необхідність, час залучення працівника до роботи, обсяг роботи;

– роботодавець погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи;

– кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорі (якщо менш ніж 10 працівників, можна укласти щонайбільше один договір);

– роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.

Основні зміни, передбачені Законом № 2421-IX для працівників:

– працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором;

– заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час (мінімальна сума оплати не може бути меншою ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором);

– за відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Процедура перетворення договірних відносин

Згідно з новим Законом від 18.07.2022 працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, може звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

Законом передбачено, що роботодавець має обов’язок протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

Відмова укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір дозволяє працівнику повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.

Варто зазначити, що Законом № 2421-IX не передбачено умов щодо випробувального періоду, не зазначено про процедуру скорочення за спеціальним типом договору, не вказано й виплату вихідної допомоги, лікарняних, що потребує ще додаткових доопрацювань законодавцем.

Відрахування до бюджету в разі працевлаштування за трудовим договором із нефіксованим часом

Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) ЄСВ (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22% визначеної ст. 7 зазначеного вище Закону бази нарахування ЄСВ.

У випадку, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ, встановлена ч. 5 ст. 8 Закону, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Під час нарахування заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ, встановлена ч. 5 ст. 8 Закону 2464-VI, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Таким чином, під час нарахування зарплати працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ у розмірі 22% застосовується до фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

Варто зазначити, що зміна форми трудових взаємовідносин не передбачає жодних податкових пільг. Так, в разі укладення нової форми договору роботодавець буде платити за свого працівника всі передбачені законодавством податки та збори, а також оплачувати відпустки та лікарняні. Фактично позитивні зміни за підписання такого трудового договору будуть для працівника, тимчасом як зобов’язання  роботодавця не змінились, що, своєю чергою, може призвести до неохочого застосування договору.

Отже, трудові договори з нульовим робочим часом міжнародній спільноті знайомі давно, деякі з країн продовжують користуватись таким договором, вносячи нові зміни, а в деяких популярність цього типу договору знижується. Як показує міжнародна практика, сфери застосування такого типу трудового договору є різними.

Для України укладення трудових договорів із нефіксованим робочим часом є новим досвідом. Варто зазначити, що внесені законодавцем зміни зможуть допомогти більше «легалізувати» роботу працівників, зокрема у сфері ІТ, адже часто саме спеціалісти у цій сфері виконують короткострокові проєкти на замовлення.  Проте, хоч законодавець і зазначає про  альтернативу застосування договорів із нефіксованим робочим часом замість цивільно-правових договорів із ФОП, та  через відсутність пільг для роботодавців можемо спрогнозувати неохоче застосування нового трудового договору.

  Чи справді такі трудові новації зможуть посилити мобільність працівника, закріпити більшу свободу вибору в реалізації права на працю й набудуть популярності в Україні, покаже час.

Автор: Олеся Гринюка, молодший юрист ЮФ “Юрлайн”

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua
doroszab2
Slide

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA