Практика ЄСПЛ: Верховний Суд опублікував огляд позицій за травень 2024 року

Верховний Суд опублікував черговий огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в травні 2024 року.

Огляд рішень Європейського суду з прав людини (травень 2024 року)

Серед іншого в огляді висвітлено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

• У справі “RYTIKOV v. Ukraine” ЄСПЛ констатував порушення статті 5 Конвенції, оскільки органи влади, затримуючи заявника без ухвали слідчого судді на підставі винятків, передбачених частиною 1 статті 208 КПК України, не посилалися на жодні такі конкретні обставини, яких не містили і відповідні процесуальні документи.
• У справі “BIBA v. Albania” щодо належної реакції керівництва школи на випадок завдання тілесних ушкоджень одним учнем у школі іншому, констатуючи порушення статті 8 Конвенції, ЄСПЛ наголосив на першочерговому обов’язку органів освіти забезпечити безпеку учнів із метою захисту їх від будь-яких форм насильства, поки вони перебувають під їхнім наглядом. У цьому аспекті важливо, щоб держави запроваджували відповідні законодавчі, адміністративні, соціальні та освітні заходи, сприяючи таким чином нульовій толерантності до будь-якого насильства або жорстокого поводження в навчальних закладах.
• У справі “MÁRIA SOMOGYI v. Hungary”, яка стосувалася цивільного провадження про дифамацію щодо заявниці за те, що вона поширила у фейсбуці допис третьої особи про критику дій муніципалітету щодо управління ним майном і державними коштами, ЄСПЛ констатував порушення статті 10 Конвенції. Суд серед іншого зауважив, що за загальним правилом справи про дифамацію, порушені юридичною особою, яка здійснює публічну владу, не можуть вважатися такими, що переслідують законну мету «захисту репутації <…> інших осіб» згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції, хоча окремі члени цього органу можуть розпочати такі провадження від свого імені. Утім, у цій справі таке провадження було порушене муніципалітетом, а не його окремими працівниками. Сам ЄСПЛ не переконався в тому, що муніципалітет мав «інтерес у захисті свого комерційного успіху та життєздатності» чи то «на користь акціонерів та працівників», чи то «для більш широкого економічного блага», який би вимагав правового захисту, і він не був конкурентним гравцем на ринку нерухомості, який прагнув максимізувати свої прибутки шляхом залучення клієнтів. Навіть дії з реалізації права власності муніципалітетом повинні були служити суспільству і фінансувалися за рахунок платників податків.

Читайте також: ВРП звільнила
Всеволода Князєва з посади судді