Видавництво 
 |
Ірина Іванова, помічник судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду |
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (далі – пункт 10) кримінальне провадження закривається, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Ця норма діє з 16.03.2018, не має зворотної дії у часі та застосовується лише до кримінальних проваджень, у яких відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР із цієї дати.
Також із 16.03.2018 через введення в дію низки доповнень до КПК України у кримінальних провадженнях, розпочатих до 15.03.2018 та з 16.03.2018, діють різні правові режими, що передбачають різний порядок продовження строку досудового розслідування, в тому числі різних суб’єктів його продовження на строк понад 3 місяці після повідомлення про підозру – прокурор та слідчий суддя відповідно. При цьому положення КПК щодо продовження строку досудового розслідування слідчим суддею діють з 16.03.2018, не мають зворотної дії у часі та застосовується лише до кримінальних проваджень, у яких відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР із цієї дати.
Водночас законодавець не врегулював питання щодо правового режиму в кримінальних провадженнях у разі об’єднання в одне декількох проваджень, що розпочаті до 15.03.2018 включно та після цієї дати (далі – ОКП). Це призвело до невизначення питання про суб’єкта продовження строку досудового розслідування на строк понад 3 місяці у таких справах, у зв’язку з чим правові позиції щодо його вирішення фактично формували суди.
У 2018-2019 роках це питання вирішували слідчі судді (у справах за клопотанням сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування та/або у справах за скаргами захисту на повідомлення про підозру, в межах яких вирішувалось, який правовий режим застосовується у ОКП) та суди апеляційних інстанції за результатами оскарження цих ухвал.
При цьому у 2018-2019 роках не існувало практики Верховного Суду з цього питання, відповідь на нього була надана постановою об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ОП ККС ВС) від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19: таким суб’єктом є слідчий суддя.
Через це низка кримінальних проваджень, в яких протягом 2019 року цей строк продовжував прокурор, були закриті на підставі пункту 10 з мотивів закінчення строку досудового розслідування через продовження його неуповноваженим суб’єктом.
Тож окрему категорію кримінальних проваджень, в межах яких Апеляційна палата ВАКС вирішувала питання про застосування Пункту 10, становлять об’єднані кримінальні провадження, в межах яких: (1) об’єднано в одне (або на стадії досудового розслідування було об’єднано в одне) декілька проваджень, які зареєстровані як до 15.03.2018 включно, так і після цієї дати; (2) рішення про продовження строку досудового розслідування понад 3 місяці приймав прокурор [у 2019 році].
Позиції у цій категорії справ Апеляційна палата сформувала у 2022–2024 роках за результатами апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції про закриття кримінального провадження та в межах апеляційного перегляду вироків суду першої інстанції.
Проте протягом 2019–2022 років за результатами перегляду ухвал слідчих суддів АП ВАКС висловлювала окремі позиції у цій категорії справ, а саме щодо:
1) суб’єкта продовження строку досудового розслідування (ухвала АП ВАКС від 03.10.2019 у справі № 760/12627/19). На думку колегії суддів, ним є прокурор, а не слідчий суддя. При цьому колегія суддів керувалась тим, що у зазначеній справі внесені в різний час епізоди кримінального провадження є взаємопов’язаними між собою, а їх реєстрація здійснювалася в різний час (2016 та 2018 роки) у зв’язку із поступовим здобуттям у процесі досудового розслідування доказів;
2) правового режиму в таких провадженнях. Так, якщо в об’єднаному кримінальному провадженні наявні кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 15.03.2018, то правовий режим в такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, поширюється на всі наступні епізоди (незалежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) та є незмінним протягом усього часу досудового розслідування (ухвали АП ВАКС від 16.09.2020 у справі № 991/5578/20, від 03.02.2022 у справі № 991/107/22).
Хоч у цих справах Апеляційна палата ВАКС прямо не висловлювалась про застосування пункту 10, проте окремі позиції у цій категорії справ враховувались під час перегляду ухвал про закриття кримінального провадження.
Станом на 01.07.2024 АП ВАКС переглянула три ухвали ВАКС про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 з мотивів продовження строку досудового розслідування прокурором як неуповноваженим суб’єктом, які за результатами апеляційного перегляду були скасовані. Також щодо цього питання АП ВАКС висловилась в одній справі за результатами перегляду вироку.
Узагальненими підставами для закриття судом першої інстанції кримінального провадження були такі обставини: (1) наявна ухвала слідчого судді про відмову у продовженні строку досудового розслідування, при цьому мотиви відмови не брались до уваги; (2) низка епізодів в межах об’єднаного кримінального провадження були зареєстровані після 15.03.2018.
Для вирішення питання про застосування пункту 10 у такій категорії справ АП ВАКС виходила із сутнісного підходу, що в різних справах полягав:
1) у врахуванні «сумлінності дій» сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування щодо продовження строку досудового розслідування та мотивів відмови слідчого судді у його продовженні;
2) у встановленні часу (до 15.03.2018 включно чи після цієї дати) внесення до ЄРДР відомостей саме про подію (кримінальне правопорушення), у вчиненні якої обвинувачується особа (а не лише хронології реєстрації епізодів в межах об’єднаного кримінального провадження).
Так, вперше Апеляційна палата вирішувала законність застосування пункту 10 у наведеній категорії справ під час перегляду ухвали ВАКС про закриття кримінального провадження, яка була прийнята у зв’язку з наявністю ухвали слідчого судді про відмову в продовження строку досудового розслідування.
Апеляційна палата дійшла висновку про відсутність підстав для закриття кримінального провадження з таких мотивів: (1) у ОКП сторона обвинувачення з метою дотримання прав людини звернулась до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування на понад 3 місяці, але слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання з тих мотивів, що у цьому ОКП уповноваженим суб’єктом на продовження строку судового розслідування є саме прокурор, а не слідчий суддя; (2) з цим висновком погодилась АП ВАКС під час закриття апеляційного провадження з перегляду зазначеної ухвали слідчого судді; (3) наведені обставини не є релевантними до тих, які розглядав ВС під час прийняття постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022, адже випадок продовження строку досудового розслідування прокурором у зв’язку з відмовою слідчого судді у реалізації судового контролю щодо встановлення підстав продовження строку досудового розслідування не розглядався Верховним Судом. Тож у 2019 році, на час прийняття прокурором рішень про продовження строку досудового розслідування, його дії підпадали під визначення сумлінних дій (ухвала АП ВАКС від 24.11.2022 у справі № 991/6004/21).
У трьох наступних справах АП ВАКС з’ясовувала час внесення до ЄРДР саме відомостей про подію кримінального правопорушення, у вчиненні якої обвинувачувалась особа. Узагальнено алгоритм вирішення цього питання можна відобразити таким чином: (1) чи охоплює фабула кримінального правопорушення, внесеного до 15.03.2018 включно, обставини, у вчиненні яких висунуто обвинувачення; (2) чи обвинувачується особа у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР після 15.03.2018 (інакше кажучи, чи не було таке «нове» кримінальне провадження фактовим); (3) які підстави внесення до ЄРДР «нових» епізодів за умови внесення (до 15.03.2018 включно) відомостей про подію злочину; (4) якщо в новому кримінальному провадженні повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення, то з’ясовувалась пов’язаність нових епізодів з фактичними обставинами первісно внесеної старої події: чи стосувався «новий» епізод нової події злочину, або ж це була лише реєстрація в ЄРДР додаткової (повної) кваліфікації діяння в межах вже внесеної раніше (первісної) події злочину. Водночас перевірялось, чи здійснювався опосередкований судовий контроль за дотриманням строку досудового розслідування в межах вирішення локальних процесуальних питань (під час продовження строку запобіжного заходу / строку дії процесуальних обов’язків).
Використовуючи зазначений вище підхід, у наступній справі Апеляційна палата дійшла висновку про незастосування пункту 10 до одноепізодного кримінального провадження, адже наведені в обвинувальному акті обставини повністю охоплюються фабулою первісного кримінального провадження, розпочатого до 16.03.2018, є розвитком і конкретизацією останньої (ухвала АП ВАКС від 14.12.2023 у справі № 991/2364/23).
Так, хоч це провадження на стадії досудового розслідування було багатоепізодним та об’єднувало епізоди, внесені як до, так і після 15.03.2018, проте підозра та обвинувачення були висунуті лише за первісно внесеною до ЄРДР (до 16.03.2018) подією. Відповідно, всі нові епізоди, розпочаті після 15.03.2018, в межах об’єднаного провадження були фактовими (у них нікому не повідомлялося про підозру), тому в них підсудні і не набули права на судовий контроль за продовженням строків досудового розслідування. Наступне (після 15.03.2018) внесення до ЄРДР відомостей про злочин, який вже був внесений до ЄРДР (до 16.03.2018) та розслідувався в межах первісного кримінального провадження, не може змінити правовий режим у раніше розпочатому провадженні після їх об’єднання. До того ж внесення до ЄРДР після 15.03.2018 цих відомостей про злочин було обумовлене не фактом встановлення слідством нових обставин, які свідчили би про подію нового злочину, а необхідністю виконання ухвали слідчого судді про зобов’язання внести відповідні дані до ЄРДР.
Оскільки ОП ККС ВС у постанові від 31.10.2022 свої висновки щодо необхідності продовження строку досудового розслідування слідчим суддею в кримінальному провадженні, яке об’єднує епізоди, розпочаті як до, такі і після 15.03.2018, обґрунтувала розширенням прав підозрюваних саме в провадженнях, розпочатих після 15.03.2018, в частині можливості їх участі в судовому засіданні під час вирішення слідчим суддею зазначеного питання, то в контексті наведених вище обставин продовження строку досудового розслідування прокурором не могло порушити прав підозрюваних у цій справі.
У наступній справі цієї категорії Апеляційна палата також дійшла висновку про незастосовність пункту 10 до кримінального провадженні та скасувала ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження (ухвала АП ВАКС від 22.03.2024 у справі № 991/2892/22).
На відміну від попередньої справи, це кримінальне провадження було багатоепізодним та обвинувачення було висунуто як за старим, так і за новими епізодами. Хоч ці епізоди внесені після 15.03.2018, проте за своєю суттю вони не є новими провадженнями щодо нової події злочину: за змістом вони є похідними, частиною та наслідком розслідування подій, відомості про яке внесені до 16.03.2018. Фактично їх внесення було пов’язане з необхідністю повної (додаткової) кваліфікації, первісної події, що через технічні особливості ведення ЄРДР було можливе лише шляхом реєстрації нового кримінального провадження.
Так, у цій справі особи обвинувачувались за стст. 364, 255, 212 КК України, кримінальні провадження щодо злочинів за стст. 255 та 212 КК України були зареєстровані після 15.03.2018 та об’єднані з провадженням за ст. 364 КК України, зареєстрованим до 16.03.2018. На стадії досудового розслідування це кримінальне провадження об’єднувало провадження за стст. 368, 364, 364 КК України, які були розпочаті/виділені до 16.03.2018. Зокрема, розслідувалися факти сприяння службовими особами митниці упродовж 2016-2017 злочинній діяльності низки юридичних осіб із заниження митної вартості імпортованих товарів. Саме в процесі розслідування цих злочинів були виявлені обставини про те, що: (1) у 2016-2017 роках під час імпорту товарів за заниженою вартістю мало місце ухилення від сплати податків на додану вартість та мита за пособництва службових осіб тієї ж самої низки юридичних осіб; (2) у 2016 року для вчинення цих дій створено злочинну організацію, у зв’язку чим до ЄРДР внесені відомості за ст. 212 та ст. 255 КК України.
Суд також дійшов висновку про те, що судовий контроль за тривалістю строків досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні фактично здійснювався опосередковано, адже: (1) питання, які слідчий суддя досліджує під час продовження строку досудового розслідування (ст. 295-1 КПК України) та продовження строку тримання підозрюваного під вартою / продовження процесуальних обов’язків (стст. 196, 199 КПК України), є майже аналогічними за обсягом; (2) слідчі судді продовжували строк дії процесуальних обов’язків та вирішували інші питання про застосування запобіжного заходу, в межах яких давали оцінку дотримання строку досудового розслідування. Крім цього, слідчі судді в межах справ за скаргами на необґрунтованість підозри вирішували питання про правовий режим у цьому кримінальному провадженні та ці судові рішення переглядав суд апеляційної інстанції.
В останній справі цієї категорії Апеляційна палата в межах перегляду вироку суду першої інстанції не погодилася зі стверджуваним апелянтом порушенням строку досудового розслідування у кримінальному провадженні (ухвала АП ВАКС від 03.07.2024 у справі № 489/2740/19). Так, обвинувачення було висунуто за старим та новим епізодами – особа обвинувачувалась у заволодінні чужим майном шляхом вчинення службового підроблення. В цій справі колегія суддів серед іншого зазначила, що: (1) висновок ОП ККС ВС від 31.10.2022 у постанові в справі № 753/12578/19 ретроспективно не застосовуються; (2) первісне кримінальне провадження за ст. 191 КК України розпочате 10.05.2017 та фактичні обставини обвинувачення, викладені в обвинувальному акті, повністю охоплюються фабулою цього кримінального провадження, є розвитком та конкретизацією останньої; (3) у кримінальному провадженні за ст. 366 КК України зареєстровані не нові відомості про кримінальне правопорушення, а старим відомостям, які розслідувалися у межах кримінального провадження за ст. 191 КК України, лише надана (зареєстрована) додаткова кваліфікація за ст. 366 КК України. Це також підтверджується тим, що у цій справі службове підроблення (ст. 366 КК України) є способом заволодіння майном. Без такої підробки було б неможливо вчинити злочин за ст. 191 КК України; (3) на стадії досудового розслідування слідчий суддя фактично здійснював опосередковано судовий контроль за дотримання строку досудового розслідування в межах справи про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
Підсумуємо наведене: саме сутнісний підхід до застосування пункту 10, який полягає у встановленні часу внесення до ЄРДР події, у вчиненні якої особа обвинувачується, та всіх умов, за яких рішення про продовження строку приймав саме прокурор, з одного боку, забезпечить виконання завдань кримінального провадження та унеможливить безпідставне, виключно з формальних причин, закриття кримінальних проваджень, тобто лише за результатами дослідження хронології реєстрації епізодів в межах об’єднаного кримінального провадження без з’ясування мети та підстав їх внесення, а з іншого – буде запобігати зловживанням зі сторони прокурора щодо прийняття рішення про об’єднання кримінальних проваджень із метою штучної зміни правового режиму. Тож наведена практика Апеляційної палати ВАКС може стати орієнтиром під час змістовного застосування пункту 10.
Завантажується ...