ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЯК ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ - блог Анатолія Опанасенка — PRAVO.UA ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЯК ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ - блог Анатолія Опанасенка — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Блог » ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЯК ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ - блог Анатолія Опанасенка

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЯК ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ – блог Анатолія Опанасенка

  • 17.05.2023 15:02
Рубрика Блог
Анатолій Опанасенко, адвокат АО «Юрлайн»

Позовна давність є тим моментом правової дійсності, коли зустрічаються та взаємодіють норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

На початку 2020 року з початком пандемії коронавірусної хвороби законодавець доповнив Прикінцеві та перехідні положення ЦК України п. 12, яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені стст. 257, 258 (позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину.

З початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022  законодавець вніс до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України п. 19, яким  у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені стст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії  карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (див. постанову Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Тобто суди, розглядаючи питання про застосування строків позовної давності, прямо застосовують норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності на період карантину. Думаємо, аналогічна позиція суду буде застосовна і до періоду воєнного стану.

Водночас у судів є категорично протилежною практика, коли діло доходить до поновлення процесуальних строків через запровадження карантину.

 За аналогією до норм ЦК України до процесуальних кодексів на початку 2020 року було внесено положення, за якими процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину (п. 4 розд. Х ГПК України, п. 3 розд. ХІІ ЦПК України).

Спочатку таке продовження було визначене безумовним та безальтернативним. Пізніше законодавець зрозумів, що учасники справ можуть зловживати таким правом, і вже через пів року після внесення таких змін було відкориговано процесуальні норми та вказано, що процесуальні строки можуть бути поновлені судом, якщо учасник справи доведе, що пропуск строку був зумовлений дією карантинних обмежень.

З урахуванням змін до процесуальних кодексів суди почали масово відмовляти у поновленні тих чи інших процесуальних строків через недоведеність підстав для їх поновлення саме через дію карантину.

Тобто склалась ситуація, коли продовження строків позовної давності на час дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації є безумовним, а продовження процесуальних строків можливе лише у разі належного обґрунтування того, що саме ці події унеможливили вчинення процесуальних дій. Виникає логічне запитання: а що ж із правовою визначеністю?

Європейський суд з прав людини вказав, що застосування строків позовної давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав. Такі строки мають кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (Stubbings Nd Others v. The United Kingdom, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ).

Тобто значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Недосконалість норм п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України призводить до того, що грубо порушується правова визначеність у питанні подання позовів.

Наприклад, якщо останній день 3-річного строку позовної давності припав на початок карантину, то право на позов, що виникло у 2017 році, залишається до сьогодні, а це вже понад 6 років, що в два рази перевищує строк позовної давності.

А якщо говорити про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця, визнання недійсним рішення загальних зборів товариства або про недоліки проданого товару, то у разі виникнення права на позов у 2021 році воно вже існує 3 роки, що в три рази більше від спеціального строку позовної давності.

Очевидно, що така ситуація жодним чином не сприяє правовій визначеності. Справді, трапляються випадки, коли особа дійсно пропустила строк подання позову через карантинні обмеження або обставини воєнного стану.

Однак більшість ситуацій зводиться до простого зволікання із захистом своїх прав, що призводить до нестабільності цивільного обороту.

Вважаємо, що безумовний характер продовження стоку позовної давності на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації є невиправданим. Норми п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід змінити відповідно до реалій зловживань зі сторони учасників справ.

Водночас суди, застосовуючи позовну давність, повинні враховувати практику ЄСПЛ та принцип верховенства права та вимагати від особи, що пропустила строк подання позову, обґрунтування причин поважності такого пропуску. Впевнені, що в більшості випадків сторона не зможе надати жодного розумного обґрунтування зволіканню із зверненням до суду за захистом прав.

Адвокат ОПАНАСЕНКО Анатолій

ЮФ «ЮРЛАЙН»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA