Погляд судді: стати банкрутом чи відновити платоспроможність фізособи - як зробити процедуру ефективною — PRAVO.UA Погляд судді: стати банкрутом чи відновити платоспроможність фізособи - як зробити процедуру ефективною — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Погляд судді: стати банкрутом чи відновити платоспроможність фізособи – як зробити процедуру ефективною

Погляд судді: стати банкрутом чи відновити платоспроможність фізособи – як зробити процедуру ефективною

  • 09.09.2020 11:41

Інститут банкрутства фізичних осіб було введено 2019 року. Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс, КУзПБ) мав стати ефективним інструментом відновлення платоспроможності саме фізичних осіб, та чи став?

Саме судді господарських судів першої інстанції формували практику правозастосування нового законодавчого інструмента. Саме вони першими і побачили, чи діє цей інститут у прописаному варіанті та  що треба змінити, щоб він справді став ефективним.

Суддя господарського суду Луганської області Олена Фонова на VIII Міжнародному судово-правовому форумі “Юридичної практики” закликала законодавця вирішити проблемні питання правозастосування, поки діє відстрочка на стягнення ипотечного майна, не перекладаючи відповідальність за неефективність інституту на суди.

З огляду на власний досвід вирішення судових справ про банкрутство фізичних осіб суддя пояснила, чому і як саме треба змінити законодавство.

1. Недосконалість встановлення підстав для відкриття провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб (ст. 115 Кодексу)

Вхід у процедуру банкрутства фізичних осіб потребує наявності певних підстав, зокрема, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

  • розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить щонайменше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
  • боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більш ніж 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
  • ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
  • існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

З аналізу вказаної норми вбачається, що ці вимоги є самостійними та не потребують існування всіх чотирьох разом.

Водночас перша підстава щодо встановлення вартісної межі входу в процедуру неплатоспроможності в 30 розмірів мінімальної заробітної плати повністю нівелюється другою та  четвертою підставами, вказаними в ч. 2 ст. 115 Кодексу.

Так, якщо боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більш ніж 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців, він може ініціювати банкрутство (п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ).

Однак розмір кредиту може бути 2–3 тис. грн чи плановий платіж за договором реструктуризації комунальних платежів у сумі 500 грн. Тоді боржник може почекати два місяці, не платити й ініціювати банкрутство. Існування боргу в 30 мінімальних зарплат непотрібне.

Ще однією підставою для відкриття процедури є  існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Тут взагалі бачимо широкий простір для зловживання з боку потенційних боржників та занадто широкої судової дискреції, оскільки ані суму вказаних у правовій нормі грошових зобов’язань чи планових платежів, ані період часу (найближчий час – це день, тиждень, місяць чи квартал?) не визначено.

Отже, вхід у процедуру відновлення платоспроможності фізичної особи може бути дуже дешевий, у зв’язку з чим можливі зловживання, наприклад, фізичних осіб – підприємців щодо списання податків за останні три роки перед зверненням до суду з відповідно заявою про відкриття процедури банкрутства. Також можливе ініціювання фізичними особами процедури банкрутства заради не нарахування санкцій та запровадження мораторію і зупинення виконання зобов’язань.

Пропозиція щодо усунення наявної проблеми

Було б доцільно викласти п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ у такій редакції: «…боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більш ніж 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань, що в сукупності становить щонайменше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, упродовж двох місяців», а п. 4 зазначеної статті виключити взагалі.

 

2. Недосконалість процедури банкрутства валютних позичальників

Абз. 3 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачає, що визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, обраним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.

Вказаний в п. 5 алгоритм погашення щодо визначення бази для оплати є недосконалим та потребує доопрацювання.

Так, умови пільгового банкрутства є більш сприятливими для тих фізичних осіб, що сплатили незначну суму за кредитом або взагалі нічого не платили, ніж для тих, хто більш добросовісно здійснював погашення.

Абз. 4 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що  в разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.

По-перше, постає питання, чи включає в себе зміст словосполучення «частково погасив кредит» пені та штрафи, нараховані та сплачені позичальником?

З аналізу нормативного матеріалу ЦК вбачається, що кредитне зобов’язання – це зобов’язання зі сплати суми позики та відсотків.

У разі застосування такого тлумачення сума пені та штрафів за кредитним договором за прострочення погашення кредитних платежів, яку позичальник  додатково сплатив банку, не буде входити до загальної суми частини погашеного кредиту для обрахування пропорції. Вказаний підхід є деструктивним із точки зору добросовісності, розумності  та справедливості.

По-друге, якщо, наприклад, ринкову вартість квартири оцінювач банку визначив у 50000 доларів США, а добросовісний позичальник, взявши кредит у сумі 100000 доларів США, отримавши борг у відсотках, наприклад, 30000 доларів (або значно більше) та погасивши кредит разом із відсотками на 70 процентів, повинен до суми погашення сплатити ще 30 відсотків від ринкової вартості квартири, тобто ще 15000 доларів США.  Усього позичальник сплатив 70000 доларів (тіло) + 21000 доларів (сума відсотків) + 15000 доларів (частина ринкової вартості квартири) = 106000 доларів.

Але якщо за таких самих вихідних даних щодо сум кредиту та вартості квартири позичальник сплатив 20 відсотків від суми боргу за тілом та відсотками, тобто 20000 доларів тіла та 6000 доларів відсотків, то він повинен сплатити в процедурі банкрутства частину ринкової вартості квартири в сумі 40000 доларів. Отже, всього він сплатить 66000 доларів проти 106000 доларів добросовісного платника.

Пропозиція щодо усунення наявної проблеми

Вбачається, що наявний дисбаланс слід врегулювати, встановивши певні запобіжники для недобросовісних позичальників у вигляді, наприклад, зменшення відсотка, який підлягає сплаті в процедурі реструктуризації для фізичних осіб, які є більш добросовісними щодо погашення боргу, або розрахувати математичним шляхом коефіцієнт погашення та збільшувати на нього ринкову вартість квартири залежно від відсотка погашення кредитного боргу.

По-третє, ще одним неврахованим нюансом у процедурі пільгового банкрутства є наявність інших кредиторів, окрім заставного.

Проблема полягає в тому, що можливість пільгової реструктуризації повністю нівелюється відмовою конкурсного кредитора чи кредиторів погоджувати план реструктуризації, адже відповідно до умов КУзПБ план реструктуризації вважається погодженим у разі погодження всіма заставними кредиторами та 50 відсотками конкурсних.

І якщо для заставного кредитора Кодекс встановлює обов’язковість погодження плану реструктуризації, який відповідає умовам пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, то для конкурсного кредитора такого обов’язку немає.

Пропозиція щодо усунення наявної проблеми

Для вирішення цієї ситуації слід нормативно встановити, що коло кредиторів обмежується тільки кредитором, у якого в іпотеці є квартира або житловий будинок, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, а процедура списання боргів за результатами виконання плану реструктуризації стосується тільки боргів за кредитом в іноземній валюті, який забезпечено іпотекою вказаного житла.

Також звертаю увагу на необхідність внесення певних технічних правок, які обумовлять належний рівень юридичної техніки нормативного акта і стануть запобіжником проти зловживання та маніпуляцій з територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Так, ч. 1. ст. 8 КУзПБ встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника – юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи – підприємця.

Прогалина полягає в тому, що термін «місцезнаходження» в усьому нормативному матеріалі використовується виключно для  юридичної особи та фізичної особи – підприємця. Для фізичної особи використовується термін «місце перебування або місце проживання». І це є виправданим із точки зору специфіки та відмінностей правових статусів вказаних осіб.

Водночас у додатках до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відсутні будь-які документи на підтвердження місця перебування або місця проживання. Так, заявник не повинен додавати навіть копію паспорта з відміткою про місце реєстрації, а суд повинен його встановити під час прийняття до розгляду такої заяви з відомостей, які заявник вказує в заяві, не надаючи жодних доказів на їх підтвердження, тобто фактично зі слів боржника.

Вказане надає широкі можливості для маніпуляцій з підсудністю справ про неплатоспроможність фізичних осіб у зв’язку з тим, що фактично заявник може звернутися до будь-якого суду на вибір, вказавши в заяві, що проживає в межах територіальної юрисдикції цього суду, і не надавши при цьому жодного доказу на стадії відкриття провадження у справі.

Пропозиція щодо усунення наявної проблеми

Для усунення вказаних прогалин слід внести зміни в ч. 1. ст. 8 КУзПБ та передбачити, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника – юридичної особи, фізичної особи – підприємця або за підтвердженим відповідними документами місцем проживання чи перебування фізичної особи.

Також доцільно було б встановити, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається копія паспорту боржника та документи на підтвердження місця його проживання чи перебування.

Карантин: банкрутство фізосіб

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA