прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Українські » ПІДОЗРА vs ВАКС — блог Семена Ханіна

ПІДОЗРА vs ВАКС — блог Семена Ханіна

  • 23.06.2022 17:38
Семен Ханін, адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР»

В ухвалі слідчий суддя ВАКС зазначив таке:

«Підозра — це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особі до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз’ясненням її прав та обов’язків відповідно до чинного законодавства».

«Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим, ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певнім кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри».

«Слідчим суддею також не приймається до уваги твердження стороні захисту про відсутність в діяннях Особи 1 суб’єктивної та об’єктивної сторони інкримінованого йому злочину, оскільки на цій стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, щоби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб’єктивна сторона, суб’єкт, об’єктивна сторона, об’єкт), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину».

Іноді в ухвалах судді до цього абзацу додають іще такий:

«Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема рішень “Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства” (“Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom”), “Лабіта проти Італії” (“Labita v. Italy”), “Мюррей проти Сполученого Королівства” (“Murray v. the United Kingdom”), “Ільгар Маммадов проти Азейбарджану ” (“Ilgar Mammadov v. Azerbaijan”), “Нечипорук і Йонкало проти України” (“Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine”), наявність “обґрунтованої підозри” передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого самого рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення».

Ці цитати — доволі спірні сентенції, а вибірки з рішень ЄСПЛ зібрані дуже тенденційно.

Припущення — це судження, для якого немає наразі доведення. Визначення терміна “підозра” відсутнє у КПК України. Повідомлення особі про підозру не може бути припущенням. Так, за ч. 1 ст. 2 КК України «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом». П. 3 ч. 1 ст. 276 КПК зазначає, що повідомлення про підозру здійснюється у випадку «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». Тобто для повідомлення особі про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для такого повідомлення. Тобто для повідомлення особі про підозру, як мінімум, треба мати в наявності суб’єктивну сторону злочину, суб’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину, об’єкт злочину та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину. Захист, між іншім, розуміє різницю між повідомленням про підозру та обвинуваченням (згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом), та це жодним чином не перетворює підозру лише на ймовірне судження, припущення.

Положення ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особі про підозру, а також питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру. Твердження, що «існування достатніх підстав (доказів) для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри», ніяк не узгоджується з положеннями ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, а є лише вільним роздумом на тему КПК.

Практика ВАКС посилається на рішення «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994. Рішення саме з такими реквізитами взагалі не існує. Справді, є низка рішень ЄСПЛ, де суд визначає термін «обґрунтована підозра». Наприклад, справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011. П. 175: «Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Такого самого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, «Кавала проти Туреччини» від 10.12.2019 (п. 126-128) та ін. Саме з них слідчий суддя виписав таке: «Для цілей повідомлення особі про підозру він (стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри) передбачає наявність доказів, які лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри».

У КПК ніде і ніколи не згадуються стандарти доказування, стандарт «обґрунтованої підозри», стандарт «достатніх підстав (доказів)». Що стосується рішень ЄСПЛ, наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти сполученого Королівства» від 30.08.1990, то таке рішення існує. Заявники були затримані в Північній Ірландії поліцейським, який мав законне повноваження (з того часу скасоване) затримувати на термін до 72 годин будь-яку особу, підозрювану ним у тероризмі. Суд постановив, що мало місце порушення ст. 5 §1 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції, встановивши, що надані докази були недостатніми для того, щоб об’єктивно визначити «обґрунтовану підозру» для арешту. Також у рішенні стверджується, що «обґрунтована підозра» у скоєні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин». Якщо це рішення, наприклад, читати, а не висмикувати з нього цитати, то зрозуміло, що мова йде про обґрунтованість затримання особи (обґрунтованість підозри в момент затримання), а не обґрунтованість підозри в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, де наявність достатніх доказів для підозри є обов’язковою.

Таке правосуддя, на мій погляд, перетворює адвокатуру на свідка неправосудних рішень, який тільки легітимізує своєю присутністю процес.

 

Автор: Семен Ханін, адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA