Під Бахмутом загинув Костянтин Шестопалов, наш колега протягом 16 років

Під Бахмутом загинув Костянтин Шестопалов, стрілець 23-го окремого батальйону спецпризначення при президентській бригаді імені Богдана Хмельницького, а для «Юридичної практики» – наш колега протягом 16 років, з 2003 до 2020-го. Він починав із посади журналіста і став випускаючим редактором газети «Юридична практика». У 2005 році виконував обов’язки головного редактора видання.

Нижче одне з найтяжчих редакційних завдань, які ми виконували, – Костянтин не хотів би банальних фраз, проте, як виявилося, за ними найлегше сховати всі емоції, які зараз відчуває кожен, хто працював із Костею та знав його.

«На війну Костя пішов тому, що одразу включився патріотизм. Коли він прийшов до свого військомату, якраз формувався батальйон при президентській бригаді – Костя дуже пишався, що служив там. Він із родини військових у третьому поколінні та справді пишався, що служить у Збройних силах. Мені здається, що він знайшов себе і був щасливим попри всі випробування, що були.

А друга причина, чому Костя пішов на війну, – це син, два тижні тому йому сповнилось 18 років. Що Костя, що інші його побратими, вже дорослі чоловіки, – майже всі вони пішли на війну для того, щоб завтра не йшли їхні діти…

У 20-х числах листопада вони поїхали вже під Бахмут, і в одному з боїв Костя загинув від осколкових поранень. Вони там усі герої, хто зараз у Бахмуті. А Костя завжди говорив, що сподівається загинути як герой, а не від того, що впав із другого поверху ліжка», – розповідає Олександра Шестопалова, дружина Костянтина.

«Життям потрібно насолоджуватись кожної миті. Особливо, якщо це здається неможливим» – це слова Костянтина у FB-дописі від 30 серпня.

Нам здається неможливим усміхнутись у таку мить, але ось що згадали колеги Кості, які з ним працювали в різні часи. Можливо, це частково прочинить дверцята «редакційної кухні», може, нагадає вам досвід роботи та спілкування з Костянтином:

• “Це ж не я писав статтю. Ось сам і вигадай назву!” (Згадав Богдан Тимченко.)
• “Жах, що ми будемо робити?!” (Згадала Марина Бахолдіна.)
• “Анатолій, скільки тебе можна чекати, кидай, пішли курити!” (Згадав Анатолій Гвоздецький.)
• Євгеній Король: «Женя, ми можемо поставити навіть мішок картоплі на фото, і це буде ок, але журналісти не підпишуть нормально, тому міняємо фото».
• Віталій Дудін: «Ловлю себе на думці, що досі спілкуюся фразами, які почув від Кості («Сумно», «Нудно»). Він Умів за допомогою мінімуму засобів вираження висловити думку і мотивувати».
• Ольга Тимохіна: «Свій перший текст я, ще зелений кореспондент, писала години 4 (а може, і більше). Писала і переписувала. Несла Кості. Він майже все викреслював. І я знову переписувала. І знову. Всі ці горді 4 рядки знаків на 300. Бо не буває маленьких чи неважливих текстів. Бувають погано написані. А такі Костя випускати не дозволяв».

Рустам Колесник, шеф-редактор видавництва «Юридична практика»: «Костянтин був людиною з дуже сильною волею та підвищеним почуттям відповідальності щодо будь-чого: сім`ї, роботи, турботи про друзів та колег.

За будь-яких обставин він був незламний, в нього завжди знаходився вихід… і ось тепер Кості немає серед нас. У мене це не вкладається в голові.

У моїй пам’яті Костя залишиться усміхненим хлопцем, який, хоч би що трапилось, мав завжди одну відповідь: “Зробимо!”.

Спочивай з миром, воїне, який віддав найцінніше за свою родину, Батьківщину, за всіх нас. Ми не забудемо і не пробачимо!»

Похорон відбудеться завтра, 14 грудня, о 10:00 в Києві, на Алеї героїв Лісового кладовища, вул. Крайня, 3.