Отвод как неуважение к суду: анализ решения ЕСПЧ «Михайлова против Украины» — PRAVO.UA Отвод как неуважение к суду: анализ решения ЕСПЧ «Михайлова против Украины» — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Українські » Отвод как неуважение к суду: анализ решения ЕСПЧ «Михайлова против Украины»

Отвод как неуважение к суду: анализ решения ЕСПЧ «Михайлова против Украины»

  • 15.03.2018 08:58
Рубрика Новини

Материал публикуется на языке оригинала.

6 березня 2018 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Михайлова проти України», де визнав порушення пункту 1 статті 6 та пункту 3 (b) статті 6 Конвенції, статті 10 Конвенції, статті 2 Протоколу №7 у справі щодо заявленого відводу судді, який цим же суддею розцінено як неповагу до суду та притягнуто заявника до адміністративної відповідальності.

Указана справа демонструє реальний стан речей, який зберігся по сьогодні, а саме — ставлення окремих суддів до сторін процесу та їх правової позиції. У цій справі обґрунтування підстав відводу судді, якій було заявлено гр-кою Михайловою розцінено, як неповага до суду, на заявницю складений протокол за ст. 185-3 КУпАП, який в подальшому направлений до суду, та визнано її винною із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту протягом п’яти днів.

Заявниця стверджувала, що існує непропорційне втручання в її свободу вираження поглядів. Заявниця вважала, що суддя був упереджений щодо неї, а її думку не можна вважати образливою або принизливою для судді.

Рішення «Михайлова проти України» є показовим для України, про це свідчить навіть те, що Уряд України погодився у цій справі з позицією заявниці, що було втручання у свободу вираження її поглядів.

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Виходячи з цих принципів, суддя зобов’язаний був розглянути відвід на підставі заяви гр-ки Михайлової, а в подальшому, у разі постановлення ухвали про його відмову, заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності суду, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду, внаслідок чого п’ятдесятирічна жінка п’ять днів перебувала під необґрунтованим адміністративним затриманням за обрану правову позицію у справі.

У контексті безстороннього суду ЄСПЛ зазначив: «Це довіра, яку суди демократичного суспільства зобов’язані формувати у громадськості».

Аналіз рішення «Михайлова проти України» свідчить про те, що в порушення норм чинного процесуального законодавства України суддя не розглянула заяву про її відвід та постановила рішення по суті справи.

З цього рішення ЄСПЛ можна зробити низку висновків про сторонність окремих суддів, їх зверхність, намагання бути продовженням караючого інституту влади, але найголовніший висновок можна сформулювати наступним чином: громадянина держави притягнуто до відповідальності за обрану правову позицію в процесі.

Інна Тецька, адвокат

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA