Основні тенденції санкційної політики обговорили на конференції «Бізнес VS Санкції» — PRAVO.UA Основні тенденції санкційної політики обговорили на конференції «Бізнес VS Санкції» — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Основні тенденції санкційної політики обговорили на конференції «Бізнес VS Санкції»

Основні тенденції санкційної політики обговорили на конференції «Бізнес VS Санкції»

  • 10.07.2024 13:43

Сьогодні в Києві проходить ІІ конференція «Бізнес VS Санкції», організована «Юридичною практикою» за підтримки генерального партнера — GRACERS, професійного партнера — AVER LEX, галузевого партнера — Dynasty Law & Investment. Програма заходу включає широкий спектр питань стосовно реалізації санкційної політики, впливу санкцій на доброчесний бізнес, судового контролю за застосуванням санкцій, нюансів роботи з підсанкційними активами.

Роботу конференції розпочало обговорення тенденцій застосування санкційних заходів, їх впливу на бізнес-процеси та економіку в цілому, а також — розвиток юридичної практики з санкційних питань. Участь у дискусії взяли:

  • Інна Богатих, заступник міністра юстиції України;
  • Станіслав Петров, заступник голови АРМА з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO);
  • Агія Загребельська, очільниця напряму мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці Національного агентства з питань запобігання корупції;
  • Дмитро Бережний, радник відділу оцінки та моніторингу реалізації національних санкцій Міністерства закордонних справ України;
  • Олена Сукманова, партнер Sayenko Kharenko;
  • Денис Шкаровський, партнер VB Partners;
  • Артем Крикун-Труш, партнер, керівник практики White-Collar Crime & Compliance Miller Law Firm;
  • Тетяна Громова, директор департаменту комплаєнсу АТ «Укрзалізниця»;
  • Ангеліна Чачуна, комплаєнс-офіцер ТОВ «Метінвест Холдинг».

Модерував обговорення Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS.

«Розмовлятимемо про те, як саме країна може застосовувати санкції для того, щоби притягти агресора до відповідальності та відшкодувати збитки, завдані його діями. Сподіваємося, що саме на це першочергово спрямована санкційна політика, яку реалізує держава», — зазначив Сергій Лисенко, відкриваючи обговорення.

Український досвід застосування санкції стягнення — конфіскації активів — презентувала Інна Богатих, заступник міністра юстиції України. Вона нагадала, що ще в березні 2022 року Україна повідомила про відступ від деяких статей Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) — це має безпосереднє значення для питання можливості застосування санкцій у вигляді стягнення активів та втручання в право власності.

Інна Богатих розповіла про поточні результати реалізації санкції у вигляді стягнення активів в дохід держави: подано 54 позови, 43 рішення ВАКС набрали законної сили. Вона навела приклади резонансних рішень ВАКС та розповіла про санкційні провадження щодо стягнення активів, судовий розгляд у яких іще триває.

Заступниця міністра юстиції України також прокоментувала ситуацію на міжнародній арені щодо заморожених російських активів: «Ми всі знаємо, що на саміті країн G7 було прийнято рішення надати Україні підтримку в розмірі 50 млрд дол. США, використовуючи доходи від цих заморожених активів. Ми розцінюємо це рішення як проміжний етап на шлях до повної конфіскації активів рф». Вона також розповіла про законодавчі напрацювання іноземних країн щодо конфіскації активів рф. А ще – встановлення відповідальності за порушення санкцій.

Детальніше про відповідальність за ухилення від санкцій та досвід ЄС у цьому питанні розповів Дмитро Бережний, радник відділу оцінки та моніторингу реалізації національних санкцій МЗС України.

«Станом на сьогодні рф є найбільш підсанкційною країною в світі», — зауважив доповідач, прокоментувавши також подальші пріоритетні сфери для застосування міжнародних санкцій.

 

Водночас Дмитро Бережний підкреслив, що одним із ключових елементів санкційної політики ЄС є відповідальність за ухилення від санкцій. Зокрема, ухвалено регламенти ЄС, які встановлюють чіткі правила щодо торгівлі, фінансових трансакцій, інших видів діяльності з особами або організаціями, на яких накладені санкції. Водночас питання відповідальності за ухилення від санкцій деталізовано й в національному законодавстві країн – членів ЄС. Мова йде як про кримінальну, так і про адміністративну відповідальність. У багатьох країнах створені спеціальні органи контролю моніторингу та виконання санкцій.

«Європейський Союз постійно вдосконалює свою систему санкційних обмежень, а також удосконалює заходи проти суб’єктів, які допомагають ухилятися від санкцій», — резюмував Дмитро Бережний.

Станіслав Петров, заступник голови АРМА, поділився досвідом Агентства щодо розшуку та виявлення підсанкційних активів та зосередив увагу на законодавчих пробілах щодо управління активами. Основною проблемою, за словами доповідача, є те, що більшість підсанкційних активів є предметом і в кримінальних провадженнях, відповідно, передаються в управління АРМА. Тож після ухвалення рішення ВАКС про їх стягнення в дохід держави в АРМА немає юридичних підстав для передання таких активів, адже рішення про їх арешт та передання АРМА залишаються чинними.

Пан Петров прокоментував законодавчі напрацювання, спрямовані на виправлення цієї ситуації та інших проблемних аспектів управління підсанкційними активами.

Доповідь Тетяни Громової, директора департаменту комплаєнсу АТ «Укрзалізниця», була присвячена аналізу прогалин у санкційному регулюванні, які мають безпосереднє значення для належного функціонування бізнесу. Вона, зокрема, звернула увагу, що українські санкції, як правило, мають персональний характер, як наслідок, обмеження не поширюються на підконтрольні суб’єкти господарювання, що ускладнює визначення рівня ризику встановлення/продовження відносин із підконтрольними суб’єктами; в Україні відсутній єдиний орган, що координує та контролює питання застосування санкцій; не врегульовано механізми вторинних санкцій тощо.

Для Укрзалізниці важливе значення мають недоліки та прогалини в санкційному регулюванні щодо публічних закупівель. Так, істотною прогалиною є відсутність санкційних ризиків у переліку кваліфікаційних критеріїв у Законі України «Про публічні закупівлі». Серед інших прогалин у санкційному регулюванні Тетяна Громова також відзначила наявність можливості формальної зміни російського КБВ на іншого за збереженя контролю над компанією, що дає змогу уникнути стягнення майна в дохід держави; відсутність норм стосовно кримінальної відповідальності за порушення санкцій в законодавстві України; відсутність єдиних підходів щодо банківського комплаєнсу.

Агія Загребельська, очільниця напряму мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці Національного агентства з питань запобігання корупції, зосередилася на викликах реалізації санкційної політики, перспективах застосування альтернативних креативних інструментів, впливі санкцій на доброчесний бізнес.

«Санкції захищають доброчесний бізнес. А для того щоб від них було мінімум негативного ефекту (будь-які ліки мають і негативний ефект), ми маємо працювати злагоджено, єдиною командою, щоб рухатися ще швидше в розвитку українського санкційного інструмента, і відповідно, мотивації партнерів робити так само», — наголосила Агія Загребельська.

«Санкції впливають на бізнес. На жаль, так. І на жаль, не дуже позитивно», — зауважила Ангеліна Чачуна, комплаєнс-офіцер ТОВ «Метінвест Холдинг». Вона поділилася досвідом компанії щодо врахування санкційних аспектів у своїй діяльності, в тому числі на європейських ринках. Серед негативних інсайтів останнього року вона відзначила недостатність і точковість санкцій, які застосовуються до рф, та економічну невигідність бути комплаєнтним бізнесом. Доповідачка детально проаналізувала нюанси впливу санкцій на діяльність європейських компаній (включаючи можливість роботи з російським бізнесом), особливості санкційних підходів таких держав, як Канада, Австралія, Китай, Туреччина, та відповідно, наслідки для українського бізнесу, який дотримується не лише законодавчих вимог, але і високих етичних стандартів у своїй діяльності.

Ангеліна Чачуна дійшла висновку, що, незважаючи на велику кількість застосованих до рф санкцій, вони не дають того ефекту, який наразі очікується бізнесом.

«Хтось розуміє наявні прогалини і використовує їх для власного бізнесу, а хтось розуміє, але не може цього допустити, оскільки це буде порушенням загальних принципів та зобов’язань», — прокоментувала комплаєнс-офіцер ТОВ «Метінвест Холдинг».

Про принцип верховенства права в контексті санкційних режимів та їх застосування учасникам конференції розповіла Олена Сукманова, партнер Sayenko Kharenko.

«Ми маємо залишатись в орбіті верховенства права, хай що ми робимо, хоч би які санкції впроваджуємо. Верховенство права — це принцип, який сьогодні дає нам змогу іти в двері ЄС, і це той принцип, який завтра збереже на рівні всіх міжнародних інстанцій та судів нашу репутацію як держави, яка професійно і грамотно впроваджує свою санкційну політику», — зазначила пані Сукманова.

Проаналізувавши цілі та критерії застосування санкцій, переваги й недоліки санкційної процедури, українську практику та європейські процедурні стандарти, Олена Сукманова сформулювала такі тенденції розвитку санкційного законодавства із дотриманням міжнародних стандартів:

  • дотримання принципів верховенства права;
  • уникнення порушення прав непідсанкційних осіб;
  • дотримання принципу повної та справедливої компенсації;
  • дотримання принципу індивідуальної відповідальності;
  • належне повідомлення непідсанкційних осіб під час процесу;
  • забезпечення безперервності права власності та прав управління товариством та корпоративними правами.

Денис Шкаровський, партнер VB Partners, зосередився на питаннях запровадження відповідальності за порушення санкційного законодавства. Він проаналізував поточний стан в Україні: юридична відповідальність фактично відсутня, мова може йти про репутаційні наслідки, обмежену відповідальність у контексті заходів впливу, які застосовуються окремими регуляторами ринків, кримінальна відповідальність може наставати лише за іншими статтями Кримінального кодексу України (злочин проти нацбезпеки, легалізація).

Доповідач також розповів про законопроєкти, які передбачають криміналізацію порушення санкцій, — це законопроєкти №№ 4002, 5193, 8384. Наприклад, законопроєктом № 4002 пропонується доповнити КК статтею 209-2 «Умисне порушення вимог законодавства щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та встановити відповідальність від штрафу в розмірі 17 000 грн до 8 років позбавлення волі. Також цим законопроєктом пропонується створити (визначити) уповноважений орган для нагляду і контролю за дотриманням законодавства про санкції та визначити Офіс Генерального прокурора ініціатором санкцій. А комітетський законопроєкт № 8384 передбачає віднесення порушень вимог законодавства про санкції до особливо тяжких злочині у сфері національної безпеки.

Денис Шкаровський також розповів про напрацювання ЄС щодо відповідальності за порушення санкційного законодавства та гармонізації національних законодавств країн – членів ЄС. Він нагадав, що 24 квітня 2024 року була прийнята Директива ЄС 2024/1226, яка:

  • визначає порушення санкцій злочином;
  • встановлює мінімальний стандарт для країн ЄС;
  • встановлює відповідальність юридичних і фізичних осіб.

Положення цієї директиви є обов’язковими для запровадження державами ЄС до травня 2025 року.

Інна Богатих, заступник міністра юстиції України, повідомила, що, зважаючи на досить стримані оцінки законопроєкту № 8384, Мін’юст спільно з Офісом Генпрокурора та іншими зацікавленими сторонами проводить роботу щодо напрацювання альтернативної законодавчої ініціативи — після фінального обговорення відповідний законопроєкт буде переданий на розгляд парламенту.

На завершення сесії Артем Крикун-Труш, партнер Miller Law Firm, проаналізував реалії торговельного комплаєнсу та дав практичні поради, як убезпечити міжнародні компанії від торгівлі з агресором. Він нагадав, що торговельний комплаєнс описує процеси та процедури, за допомогою яких компанії експортують/імпортують товари з однієї країни до іншої, дотримуючись законів, правил, нормативів і  вимог кожної з країн, що бере участь у процесі. Наслідки можливої співпраці з агресором (повністю відстежувати всі ланцюжки постачань видається нереальним) лежать передовсім у репутаційній площині, розслідування кримінального провадження можливе, наприклад, на підставі ч. 4 ст. 111-1 чи ч. 1 ст. 111-2 КК України, де «співпраця» бізнесу з державою-агресором описана з використанням максимально оцінних понять. На думку доповідача, саме репутаційні наслідки є більш серйозними для українського міжнародного бізнесу, ніж обвинувальний вирок суду.

Артем Крикун-Труш наголосив на важливості наявності в компанії відповідних превентивних механізмів і процедур — часу на їх упровадження, коли інцидент уже стався, не буде.

«Держава робить дуже багато для того, щоб росія в цій війні програла. І треба подумати, що ми як бізнес із погляду торговельного комплаєнсу можемо зробити вже зараз, подумати, коли в компанії все добре, а не коли стається якийсь інцидент», — закликав партнер Miller Law Firm.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA