«Оновлення цивільного законодавства в жодному разі не передбачає різкої зміни в правовому полі — це виключно еволюційний процес», — наголошує професор Ігор Якубівський

Що спонукало розпочати процес оновлення цивільного законодавства та які положення Господарського кодексу України варто було б відобразити в оновленому Цивільному кодексі України — про це та інше розповів в інтерв’ю «Юридичній практиці» Ігор Якубівський, професор кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор юридичних наук, професор, член робочої групи з підготовки законопроєкту з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, адвокат.

— Як на роботу над рекодифікацією Цивільного кодексу України вплинули євроінтеграційні здобутки й прагнення України? Наскільки наше цивільне законодавство в цілому відповідає законодавству ЄС та в яких сферах очікуються найбільші євроінтеграційні зміни?

— Як випливає з Концепції оновлення ЦК України, євроінтеграційний чинник є однією із домінант процесу рекодифікації, що значною мірою як обґрунтовує саму необхідність її проведення, так і визначає її зміст. Підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання щодо гармонізації свого національного законодавства із правом ЄС. Частина положень Угоди про асоціацію стосуються саме сфери приватних відносин (надання різного роду послуг, електронна торгівля, інтелектуальна власність, захист прав споживачів тощо).

Значну роботу в цьому напрямі вже проведено, і її результати втілено в низці законів, які були прийняті Верховною Радою України за останні роки. Наприклад, одним із останніх таких законів став новий Закон «Про авторське право і суміжні права», під час підготовки проєкту якого основний акцент робився саме на гармонізації національного законодавства України у сфері авторського права та суміжних прав зі стандартами правової охорони, які діють у Європейському Союзі. Загалом рекодифікація є органічною складовою частиною процесу гармонізації цивільного законодавства України із правом Європейського Союзу.

— Що, на ваш погляд, із чинного Господарського кодексу України варто імплементувати в оновлений Цивільний кодекс?

— У ГК України не так багато норм, які могли би бути імплементовані до ЦК України. Це обумовлено, насамперед, тим, що останній за своїм духом є кодексом приватного права, тоді як у ГК України є чимало положень, які мають виражений публічно-правовий зміст. Крім того, значна частина норм ГК України безпосередньо не регулюють ті чи інші відносини, а містять відсилання до Цивільного кодексу України та спеціальних законів.

Серед норм ГК України, які могли би бути включені до ЦК України, можна назвати окремі положення статті 20 ГК України щодо способів захисту. Так, до судових способів захисту Господарський кодекс відносить не тільки визнання права, але і визнання відсутності права. Такий підхід сприйнятий судовою практикою, зокрема на рівні постанов Верховного Суду в цивільних справах, а тому є підстави розглянути доцільність включення відповідної конструкції до статті16 ЦК України. Так само стаття 20 ГК України до способів захисту разом із припиненням дій, що порушують право, відносить припинення дій, які створюють загрозу порушення права. В чинній редакції Цивільного кодексу України положення про превентивний захист закріплено в статті 386 щодо захисту права власності, хоча такий спосіб захисту є актуальним також під час захисту інших категорій цивільних прав (особистих немайнових прав, прав інтелектуальної власності, тощо). Тому є сенс закріпити відповідну норму на рівні загальних положень про способи судового захисту в статті 16 ЦК України.

Також обговорюється питання про повернення у ЦК України презумпції залікової неустойки, яка нині закріплена статтею 232 ГК України.

Деякі з конструкцій, які сьогодні передбачені ГК України, вже передбачається імплементувати до ЦК України законопроєктом № 6013 (норми про об’єднання юридичних осіб, типові договори тощо).

— Скільки часу, за вашими оцінками, займе узгодження діяльності бізнесу з новими нормами? Чи передбачаються якісь спеціальні правила на перехідний період?

— Оновлення цивільного законодавства в жодному разі не передбачає різкої зміни у правовому полі — це виключно еволюційний процес. Загалом метою рекодифікації є не стільки запровадження для підприємців нових правил ведення бізнесу, скільки, навпаки, реагування на ті запити і потреби бізнес-середовища, які об’єктивно склалися на сучасному етапі розвитку національної економіки.

Що ж стосується конкретно законопроєкту № 6013, то ним одночасно з визнанням таким, що втратив чинність, ГК України запроваджується перехідний період тривалістю 7 років, протягом якого діятимуть передбачені цим законопроєктом норми щодо діяльності підприємств, їх об’єднань та правового режиму їх майна.

Загалом же передбачено механізм поступової відмови від такої організаційної форми ведення бізнесу, як підприємство (включаючи всі його види — приватне, колективне, державне, комунальне тощо), та таких видів правового режиму майна, як право господарського відання та право оперативного управління. Засновникам підприємств надається п’ятирічний строк для прийняття рішення про його реорганізацію (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення на господарське товариство) або ліквідацію. Такого строку є більш ніж достатньо для приведення організаційно-правових форм та правового режиму підприємств до нових вимог. Зазначу, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію, відповідно до якої приватне підприємство не може розглядатися як окрема організаційно-правова форма юридичної особи. Отже, пропоновані згаданим законопроєктом зміни йдуть у руслі загальних тенденцій, що сформувалися у розвинутих західних правопорядках щодо організаційно-правових форм юридичних осіб, є науково обґрунтованими та сприймаються судовою практикою.

(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)