прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Олексій Шевчук, адвокат, голова координаційного гуманітарного штабу Львівської ОВА: «Більше за мене скажуть люди, з якими я працюю щодня у волонтерському хабі»

Олексій Шевчук, адвокат, голова координаційного гуманітарного штабу Львівської ОВА: «Більше за мене скажуть люди, з якими я працюю щодня у волонтерському хабі»

  • 07.04.2022 15:00

Адвокат Олексій Шевчук, партнер Barristers, наразі очолює координаційний гуманітарний штаб Львівської обласної військової адміністрації. На сьогодні це найбільший гуманітарний штаб в Україні, який здійснює матеріально-технічне забезпечення військових частин та військових адміністрацій. Про роботу гуманітарного хабу, уроки війни та про те, чим юристи можуть наразі допомогти Україні, Олексій Шевчук розповідає в інтерв’ю.

 

Олексію, як для вас особисто почалася війна?

— 23 лютого був захист мого дисертаційного дослідження, я отримав ступінь доктора філософії з права. Тема роботи була присвячена нормотворчості органів виконавчої влади в Україні. Не встиг відсвяткувати, як вже наступного ранку почалася війна. Дружина сказала: «Вставай, на полі недалеко від будинку впала ракета».

В той день я однозначно зрозумів, що потрібно негайно вивозити дитину з Київської області на Захід України до бабусі з дідусем, адже ми з сім’єю вже давно жили на два міста — у Києві та Львові. Всю ніч ми їхали під обстрілами й заїхали до Львова під звуки сирен. Оскільки родина вже була в безпеці, я прийняв рішення повертатися до Києва. В той момент житомирську трасу почали бомбити, я знов розвернувся, щоб поїхати через Хмельницький, але мене перехопив Юрій Холод, заступник голови Львівської обласної військової адміністрації. Він попросив заїхати до нього й допомогти створити гуманітарний хаб із постачання медичних препаратів, їжі та амуніції для потреб військових адміністрацій та військових частин по всій території Україні.

З цього й почалася історія нашого гуманітарного хабу. В перші дні війни ми всі перебували немов у страшному сні, але нам вдалося організувати велику кількість людей, приблизно 300 волонтерів та 30 адмінперсоналу. Шукали всіх, хто був поряд у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, згуртовувалися й побудували гуманітарний центр на базі одного з місцевих складських приміщень.

 

— Які питання належать до вашої компетенції? Хто є основними адресатами гуманітарної допомоги, яка проходить через вас?

— Мені довірили виконувати функції голови координаційного гуманітарного штабу Львівської ОВА. На сьогодні це найбільший гуманітарний штаб в України. До нашої компетенції належить матеріально-технічне забезпечення військових частин та військових адміністрацій. Нам вдалося побудувати серйозну систему з подолання гуманітарної кризи спільно з заступником міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Павлом Козирєвим на базі гуманітарного хабу.

Гуманітарний хаб сьогодні — це мікс форми державно-приватного партнерства, де волонтери разом з державою та військовими адміністраціями на базі продовольчого складу працюють над організацією постачання харчових продуктів, предметів гігієни, одягу та медикаментів. Ми приймаємо гуманітарні вантажі з-за кордону, сортуємо та відправляємо далі за заявками військових адміністрацій — кому що потрібно. Ми побудували документообіг з гуманітарною допомогою з прибутковими й видатковими накладними, усіма необхідними товаросупровідними документами. Це убезпечить процес від того, щоб хтось, не дай боже, займався торгівлею, використанням гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням. Ми повністю контролюємо всі фури, які приїжджають та від’їжджають з хабу в інші міста.

 

— Як організовано логістичні ланцюжки? Чому цю роботу було довірено саме вам?

— Сьогодні у нас є розуміння супроводу вантажів як гуманітарних конвоїв по різних коридорах. Ми вибудовуємо ці ланцюжки між головами штабів.

Річ у тім, що я сьогодні не є цивільною особою. Одразу ж на третій день, коли ми запускали гуманітарний штаб, я пішов до військомату. Було велике питання, куди я можу піти й де я можу бути корисним, оскільки я офіцер ЗСУ. На сьогодні іронія долі так склалася, що моя військова спеціальність — це складське забезпечення аеродромів. Власне, я сьогодні й виконую свою функцію, оскільки розуміюсь у логістиці, в складському забезпеченні, в побудові транспортних коридорів. Мені пощастило допомогти побудувати цей механізм постачання не гірше, ніж у «Нової пошти». Наш гуманітарний хаб був зібраний буквально за 4-5 днів та вже був готовий підтримувати всю країну всім необхідним.

— Чим юристи можуть наразі допомогти Україні?

— Юристи, на мою думку, можуть сьогодні допомогти країні вирішити цілу низку складних питань. По-перше, це питання усиновлення осиротілих діток. Звісно, це питання компенсацій за знищене внаслідок військової агресії майно українців. Але найголовніше завдання — це розслідування військових злочинів.

Якщо ви спитаєте мене як громадянина України, то я за сценарій кровної помсти типу операції «Гнів Божий» — «Моссад» щодо всіх тих свинособак, які були причетні до вбивств, зґвалтувань і тортур мирного населення. Якщо ви спитаєте мене як юриста та як людину, що має дотримуватися норм закону, то, звісно, ми маємо пройти всі процедури, передбачені міжнародним кримінальним судочинством. Станом на сьогодні Генеральна та місцеві прокуратури працюють над збором доказів. Ба більше, вся юридична спільнота сьогодні об’єдналася, юридичні фірми виклали алгоритми щодо збирання та фіксації доказів військових злочинів агресора. Зараз, зокрема, на цим працює і наша команда адвокатів Barristers, її очолює Ілля Новіков.

 

— Які ваші основні спостереження, враження, висновки за час війни?

— Я мовчав із перших днів війни, але я не схвалюю так звані фотовійська. Сьогодні дуже багато людей роблять популістичні фотографії. Я вважаю, що робити цього не треба, адже настав час, коли кожен із нас має тихо й без зайвого PR робити свій реальний внесок у допомогу державі. Фото з рушницею біля жеку в безпечному від загарбників місті навряд комусь допоможуть. А принесений харч старенькій бабусі, яка сидить без води та їжі, буде більш корисним.

 

— Що стало найбільшим потрясінням?

— Ця війна мені запам’ятається як один страшний день. Найбільшим потрясінням стало те, що я зрікся своїх рідних у росії, я свідомо не спілкувався з ними з 2014 року, але зараз я свідомо відрікся від тієї частини родичів. Потрясінням стало те, наскільки сильно люди можуть ненавидіти одне одного. Страшніше звіра, ніж людина, на цій планеті немає.

 

— Які уроки ви винесли? Як вважаєте, що буде надалі?

— Я думаю, що ми можемо бути однією з найсильніших націй у світі, бути нацією, яка навіть міцніша за Ізраїль за своїми переконаннями та здібностями згуртуватися. Певна річ, нам є чого вчитися, зробити для себе багато висновків в майбутньому й навчитися з цим жити.

Одне з питань, які турбуватимуть юристів, — чи повернеться юридичний бізнес до своїх попередніх умов. Я думаю, що ні. Бізнесу як попереднього явища не буде, тому що ми будемо жити в стані постійної агресії з боку росії. Бізнес буде працювати в інших умовах, він просто буде іншим, стане більш згуртованим. Паразитних нападок від перевіряючих органів, які мають захищати державу, на бізнес вже не буде.

 

Post Scriptum

— Можна ще багато чого сказати, але більше за мене скажуть люди, з якими я працюю щодня у волонтерському хабі. Я не знаю, скільки мені ще доведеться тут працювати, проте я офіцер ЗСУ і я буду виконувати те, що потрібно державі на цей час. Сьогодні мені доводиться працювати майже з усіма спецслужбами для того, щоб вантажі надходили в точки на мапі країни, де цієї допомоги найбільше чекають. Доводиться комунікувати з усіма органами на кордоні для того, щоб проводити ці вантажі безпечно в режимі підвищеної секретності. З мене такий собі стрілок, я це визнаю, але мої менеджерські навички стали дуже в пригоді. А моя військова спеціалізація зі складського забезпечення аеродромів дала можливість побудувати найбільший гуманітарний хаб в країні. Сьогодні гуманітарний штаб при Львівській обласній військовій адміністрації — це команда, не гірша за Barristers.

 

Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA