Очікування та реальність під час роботи ВАКС — блог Семена Ханіна

Більшість із нас знайома з так званими законами Мерфі та відчувала їх на собі. Найбільш відомий закон, якій наголошує, що «бутерброд завжди падає маслом униз». Але, можливо, вам невідомий висновок із цього закону: «Якщо бутерброд упав маслом догори, то він упав на неправильний бік». Для цілей цього допису я звернусь іще до одного із законів Мерфі: «Коли миєш машину, завжди йде дощ». І найважливіше — відсутність зворотного твердження щодо цього закону: «Неможливо викликати дощ миттям машини».

Який висновок потрібно зробити з цього юристам? Велика помилка плутати причину та наслідки. Наведу вам приклад такої плутанини, на мій погляд, звісно.

Цитати з ухвали:

34. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають із перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямі.
35. Таким чином, рівень такого стандарту доказування і, відповідно, його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) строку здійснення ефективного розслідування.
36. У разі, коли повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК, та не тягне для нього інших обмежень, то і наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
37. Крім того, з моменту повідомлення особі про підозру вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК) значно більший, ніж в особи, якій таке повідомлення ще не вручено (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні, з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.

Помилка 1:

«Рівень обґрунтованості підозри взаємопов’язаний зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного».

Ні, це не так!

Ступінь обмеження прав та свобод підозрюваного взаємопов’язаний із ризиками неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків, та, як наслідок, із запобіжним заходом. Ступінь обмеження прав та свобод підозрюваного ніяк не пов’язаний з обґрунтованістю підозри. Підозра особи у вчиненні кримінального правопорушення має бути обґрунтована, або ж повідомлення про підозру підлягає скасуванню.

Помилка 2:

«Оскільки в кримінальному процесі, згідно з КПК, в підозрюваного більше прав, ніж у свідка чи особи без статусу, то дуже добре, що їй повідомили про підозру, адже вона набуває можливостей активно себе захищати».

Ні, це не так!

Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є стадією притягнення до кримінальної відповідальності та можливо лише за умови наявності повного складу цього кримінального правопорушення, тобто об’єкта, суб’єкта, об’єктивної сторони та суб’єктивної сторони злочину. Для повідомлення особі про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні та взаємопов’язані докази цього кримінального правопорушення. КПК не передбачає інших випадків повідомлення особі про підозру, зокрема й для можливості активно себе захищати.

Щодо помилки 1.

• «Має корелювати». Значна кореляція між двома випадковими величинами завжди є свідченням існування певного статистичного зв’язку в цій вибірці, але цей зв’язок не обов’язково повинен спостерігатися для іншої вибірки та мати причинно-наслідковий характер. Часто приваблива простота кореляційного дослідження підштовхує дослідника робити помилкові інтуїтивні висновки про наявність причинно-наслідкового зв’язку між парами ознак, тоді як коефіцієнти кореляції встановлюють лише статистичні взаємозв’язки. Наприклад, розглядаючи пожежі в конкретному місті, можна виявити дуже високу кореляцію між збитками, яких завдала пожежа, і кількістю пожежників, які брали участь у ліквідації пожежі, причому ця кореляція буде позитивною. З цього, однак, не випливає висновок, що збільшення кількості пожежних призводить до збільшення заподіяної шкоди, і тим паче не буде успішною спроба мінімізувати збитки від пожеж шляхом ліквідації пожежних бригад.
• «Вага» і «якість» доказів». Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно з п. 1 ст. 84 КПК України «доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню». Саме достатність доказів згадується в п.1 ст.94 КПК України: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». Ні про яку якість або вагу доказів під час повідомлення або скасування повідомлення про підозру мова не йде. Так, наприклад, у п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України  «Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу» зазначено, що «враховується вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення». Але це вже інша справа. Тут мова йде про особу, який уже повідомлено про підозру. Пам’ятаємо про причину та наслідки. Що первинне, а що вторинне… Що стосується якості доказів, я так розумію, вони є вищого ґатунку, першого, другого та третього? Хочу звернутися до класика: «Свіжість буває тільки одна – перша, вона ж і остання. А якщо осетрина другої свіжості, це означає, що вона тухла!».
• Випадки повідомлення про підозру зазначено в ст. 276 КПК України. НАСЛІДКОМ повідомлення про підозру є запобіжний захід. Згідно зі ст. 177 КПК України «метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків». Згідно зі ст. 178 КПК України «при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини». ТОБТО СТУПІНЬ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ПІДОЗРЮВАНОГО Є НАСЛІДКОМ ПОВІДОМЛЕННЯ ОСОБИ ПРО ПІДОЗРУ ТА ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ РИЗИКАМИ НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ПІДОЗРЮВАНИМ СВОЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ПЕРЕЛІЧЕНИМИ У СТ. 178 КПК УКРАЇНИ, ТА ОБСТАВИНАМИ, ПЕРЕЛІЧЕНИМИ У СТ. 178 КПК УКРАЇНИ. Ступені обмеження прав та свобод підозрюваного НІЯК не пов’язані з «рівнем» обґрунтованості підозри, адже в обґрунтованості підозри немає рівнів, та згідно з КПК повідомлення про підозру здійснюється у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
• Коли повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачено пп. 1 та 3 ч. 7 ст. 42 КПК, та не призводить для нього до інших обмежень, ЦЕ ЛИШЕ СВІДЧИТЬ, ЩО СЛІДЧИЙ СУДДЯ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКІВ ТА ОБСТАВИН ВВАЖАВ ЗА МОЖЛИВЕ НЕ ПОКЛАДАТИ НА ПІДОЗРЮВАНОГО НАДМІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, і зовсім не свідчить про те, що «наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня»!!!

Щодо помилки 2.

• Саме твердження, що набуття статусу підозрюваного є кращім для особи, бо надає їй більше можливостей, суперечить як праву, так і здоровому глузду.
• Щодо права. Звісно, обсяг процесуальних прав підозрюваного (ст. 42 КПК) значно більший, ніж в особи, якій таке повідомлення ще не вручено. Але п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено таке: «Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення». Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КК України «досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань». Згідно зі ст. п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно з п. 1 ст. 84 КПК України «доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню». Саме достатність доказів згадується в п. 1 ст. 94 КПК України: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». ТОБТО ДЛЯ ПОВІДОМЛЕННЯ ОСОБІ ПРО ПІДОЗРУ МАЮТЬ БУТИ СКЛАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ДОСТОВІРНІ, НАЛЕЖНІ, ДОПУСТИМІ, А В СУКУПНОСТІ ДОСТАТНІ ТА ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ДОКАЗИ ЦЬОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ. Інших випадків повідомлення особі про підозру КПК не передбачає. Те, що після повідомлення особі про підозру «вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні, з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі», – це лише зв’язок ПРИЧИНИ та НАСЛІДКУ. Якщо особі повідомлено про підозру, то в неї з’являється більше прав у кримінальному процесі згідно з нормами КПК. Та ніде КПК не встановлює зворотного наслідку, що для збільшення прав особи можливе повідомлення їй про підозру!

Щодо здорового глузду.

Наприклад, як прийнято нині, особі повідомляють про підозру в педофілії чи державній зраді. На сайті правоохоронних органів з’являються дописи та посилання на ст. 62 Конституції України. Навіть якщо потім повідомлення про підозру буде скасовано або особа отримає виправдувальний вирок, в очах суспільства до кінця життя її репутація не буде бездоганною. Вона так чи інакше буде пов’язана з ганебними злочинами, в яких її підозрювали. Отже, річ не в тім, що можливі випадки, де «повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК, та не тягне для нього інших обмежень». Інші обмеження – це в очах суспільства (та всього світу) пляма на все життя. Як то кажуть, чи ти бив, чи тебе били, але брав участь. Багато шкіл візьмуть у штат особу, що була ЛИШЕ підозрюваною у справі про педофілію? Питання риторичне та відповіді не потребує.