Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Ноу-хау в системі об’єктів права інтелектуальної власності

  • 26.12.2019 10:41
Рубрика Аналитика
Одним из признаков антиконкурентных согласованных действий является загрузка участниками торгов своих предложений с одного IP-адреса

Україна, знаходячись на стадії становлення нової ринкової економіки з веденням конкурентної боротьби за прибутковість свого бізнесу, все частіше використовує інтелектуальний капітал підприємства, людини. Економічна вигода підприємства все далі більшою мірою залежить від уміння розпоряджатися інтелектуальною діяльністю людини, до якої тривалий час належить «ноу-хау» ( know-how» з англ. «знати як»). Вперше термін «know-how» використано в США  (1916 р.) у рішенні у судовій справі «Дізенд проти Брауна».

На сьогодні немає серед науковців спільної думки, чи є ноу-хау об’єктом інтелектуальної власності. У багатьох країнах визначення ноу-хау так і не отримало юридичного закріплення. Однак це поняття широко використовується, адже стало загальновживаним на теренах економічної активності. Історично ноу-хау вживається в договірній практиці для позначення інформації, спеціально випущеної під час опису нововведення.

Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14.07.1967 р., інтелектуальна власність включає права стосовно «припинення несумлінної конкуренції й усіх інших прав, що є результатом інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях». Поняття «результат інтелектуальної діяльності» носить дуже широкий характер і в принципі може містити в собі все, що створено людиною з використанням інтелектуальних зусиль, тому ноу-хау, безумовно, може відноситись до об’єкта інтелектуальної власності.  Фактично ця Конвенція заклала традицію, відповідно до якої ноу-хау відносять до інтелектуальної власності.

Україна не є виключенням, хоча законодавець надав визначення ноу-хау в Законі України «Про інвестиційну діяльність», де зазначається, що ноу-хау — це   сукупність технічних,  технологічних,  комерційних  та  інших знань, оформлених у вигляді  технічної  документації,  навиків та виробничого досвіду, необхідних для  організації того чи  іншого виду виробництва, але не запатентованих.

У 1997 році Державна податкова адміністрація також офіційно зазначала, що законодавчо поняття «ноу-хоу» (know-how) чітко не визначено, але практично під ним розуміють сукупність технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих.

Цивільний кодекс України (ЦКУ) визначив поняття «комерційна таємниця» як інформацію, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Тобто можна стверджувати, що ноу-хау розглядається як конфіденційна інформація технічного, організаційного (управлінського), комерційного, виробничого та іншого характеру. Виходячи з цього визначення, законодавець ототожнює поняття «ноу-хау» та «комерційна таємниця», що є не зовсім вірним.

Найчастіше йдеться про технічні (конструкторські, технологічні, математичні, виробничі тощо) відомості, що містяться у неопублікованих заявках на видачу патенту, наукових звітах, конструкторських кресленнях, макетах та моделях нової техніки, протоколах випробувань, інструкціях щодо застосування технічних засобів і технологій, документації до комп’ютерних програм тощо.

Ноу-хау відрізняється від комерційної таємниці тим, що в його основі завжди лежить інформація зі сфери техніки та технологій. Тому це єдиний вид комерційної таємниці, який за своєю суттю є рішенням. Уся інша інформація, що становить комерційну таємницю, — це інформація про факти.

Ноу-хау може охоронятися як комерційна таємниця, але не вся інформація, яка є комерційною таємницею, може бути віднесена до ноу-хау. У комерційній таємниці немає творця, на відмінну від ноу-хау, тому особисті немайнові права на комерційну таємницю відсутні. Комерційну таємницю не можна вигадати, тобто вона не є результатом творчої або інтелектуальної діяльності людини, вона є лише способом охорони інформації, в тому числі і результатів інтелектуальної діяльності, творчої діяльності. Не можна передати майнове право на комерційну таємницю за договором, оскільки вона невіддільна від суб’єкта господарювання, а передають саме інформацію, яка охороняється в режимі комерційної таємниці. Ноу-хау є результатом інтелектуальної діяльності людини, а комерційна таємниця невіддільна суб’єкта від суб’єкта господарювання.

Узагальнюючи вищенаведене, можна дійти до висновку, що ноу-хау — це корисна інформація, яка є незапатентованою, не є загальновідомою та легко доступною і являє собою досвід, або інформація, яка отримана внаслідок спеціальних досліджень або випробувань. Власник ноу-хау наділений захистом від незаконного використання такої інформації, якщо:

1) ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність, у зв’язку з відсутністю відомостей про неї третіми особами;

2) до неї обмежений доступ та немає вільного доступу на законних підставах;

3) володар інформації вживає всіх належних заходів для охорони конфіденційності такої інформації.

Однак термін «ноу-хау» обмежується лише часом дії названих умов. Особливістю ноу-хау є те, що воно засноване на певній монополії особи (володаря інформації) на певну сукупність знань (інформації), тому будь-яка інша особа, яка правомірно (законно) отримала ці знання або виробила їх самостійно, незалежно від згоди або уявлення власника такої інформації має повне право на законне використання такої інформації. Ця інформація, на думку деяких авторів, дозволяє стверджувати, що власники ноу-хау не мають виняткового права на інформацію, однак противники такої точки зору стверджують, що володар інформації наділений цим правом, враховуючи можливість власника ноу-хау захищати інформацію від посягання будь-яких третіх осіб.

Право на захист ноу-хау від несанкціонованого розкриття надається власникові ноу-хау в рамках законодавства із запобігання несумлінній конкуренції. Ще в Типовому законі для країн, що розвиваються, з товарних знаків, фірмових найменувань і недобросовісної конкуренції (1967 р.) серед 12 видів діяльності, що відносяться до несумлінної конкуренції, зазначені «використання або розкриття без дозволу ноу-хау конкурента», що стосується техніки.

Як зазначає науковець О.В. Добринін, ноу-хау є об’єктом права інтелектуальної власності з такими особливостями:

1) нематеріальна природа;

2) режим конфіденційності як основа надання правової охорони;

3) відсутність строку охорони;

4) відсутність офіційного визнання охороноздатності та державної реєстрації.

Сьогодні у світі немає єдиного загальноприйнятого визначення поняття «секрет виробництва (ноу-хау)», причому різними країнами в це поняття вкладається різний зміст.

Окрім того, відсутність законодавчо врегульованої процедури визнання виключних прав на створене ноу-хау обумовлює ефективний режим його захисту. Водночас відсутні системи формального визнання (у вигляді реєстрації) державою прав на даний нетрадиційний об’єкт ОІВП. Проте, незважаючи на те що нормативно-правові акти, які містять визначення ноухау, регулюють абсолютно різні сфери взаємовідносин, можна вважати, що в Україні існує достатня правова база для охорони і подальшого захисту технічного ноу-хау.

Комерційна таємниця і ноу-хау мають різну правову природу: перша, маючи спільні ознаки з інформацією взагалі і конфіденційною інформацією зокрема, виступає як її різновид, тоді як ноу-хау повинно бути віднесено до ОІВП. Водночас до критеріїв охороноздатності інформації відноситься секретність (незагальновідомість), відсутність доступу з використанням законних засобів (закритість), а також наявність обгрунтованого інтересу в збереженні режиму конфіденційності відомостей (цінність).

З огляду на викладене, ноу-хау необхідно розглядати як об’єкт інтелектуальної власності внаслідок того, що права на нього носять майновий і винятковий характер, а складові його змісту знання є результатом інтелектуальної діяльності.

Автор: Андрій Мідянка, помічник адвоката АО Barristers

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.
Slider

Какое из инициированных изменений Конституции Украины для вас самое важное?

Просмотреть результаты

Загрузка ... Загрузка ...

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: