Національна академія аграрних наук України — один з найбільших латифундистів держави

Національна академія аграрних наук України (НААН) — одна з найбільш потужних наукових інституцій в Україні, яка для виконання своїх функцій наділена чималими ресурсами, серед яких і найбільш цінний сьогодні — земля. До того ж ця організація володіє одним з найбільших земельних банків у державі: у постійному користуванні наукових установ та підприємств НААН знаходиться 465,3 тис. га земель, з яких 364 тис. — орні. Це більше ніж у п’ять разів перевищує за площу столиці нашої держави.

Якщо порівняти НААН з найбільшими аграрними компаніями України за земельним банком, що є в користуванні, можна дійти висновку, що НААН протягом останніх п’яти років впевнено тримається серед трійки найбільших компаній галузі. А оскільки НААН є державною науковою організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа, то і надані їй у користування землі теж є державними. Свого часу, а НААН у тому чи іншому статусі діє з 30-х років минулого століття, для виконання покладених на Академію завдань, держава виділяла їй найкращі землі, які мала у своєму розпорядженні. Відтоді в постійному користуванні НААН знаходиться значна кількість особливо цінних державних земель. При цьому НААН має право постійного користування, проте не може розпоряджатися цим майном на відміну від власника, у зв’язку з чим підприємства та установи, що підпорядковуються академії, вдаються до укладення договорів про спільну обробку, спільну діяльність, підряд тощо.

У більшості випадків зазначені вище дії здійснюються для отримання прибутків від продажу отриманої сільськогосподарської продукції, тобто фактично провадиться безпосередня господарська діяльність, направлена на виробництво продукції замість задекларованих статутних завдань.

Протягом останніх декількох років відбулась низка доволі резонансних подій, пов’язаних з академією, включно з кримінальними провадженнями щодо розподілу та подальшого виведення земель з володіння НААН, який, на думку правоохоронних органів, проводився незаконно під різними приводами. Йдеться також про передачу земель під особисті селянські господарства, розпаювання, переведення земель сільськогосподарського призначення землі для будівництва тощо.

Також Державною аудиторською службою України у 2016 році під час перевірки діяльності НААН та підпорядкованих їй підприємств та установ було виявлено вилучення у підприємств та установ НААН земельних ділянок значною площею, а також укладення дослідними господарствами НААН з суб’єктами господарювання різного роду договорів на спільне вирощування сільськогосподарської продукції. На думку представників Держаудитслужби, такі дії є фактичною передачею землі у користування, що, за висновками фахівців, є прихованою орендою землі. Окрім цього, представниками Держаудитслужби було озвучено, що для наукової діяльності використовується лише 10 % від усієї кількості землі, що належать НААН. Увесь інший об’єм фактично використовується для товаровиробництва сільгосппродукції та її подальшої реалізації.

Та ж господарська діяльність з виробництва сільгосппродукції не є основним завданням НААН, у зв’язку з чим фахівцями контрольних органів було поставлено питання щодо законності такого використання земель установами та підприємствами академії.

Результатами непрофільної діяльності є не дуже велика врожайність порівняно з іншими учасниками аграрної галузі. Взагалі питанням профільної та непрофільної діяльності НААН регулярно цікавляться різноманітні органи державної влади. Так, у вересні 2015 року у Верховній Раді України навіть було зареєстровано проект постанови № 3063 «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин неефективного використання земельних ділянок Національною академією аграрних наук України, підпорядкованими їй структурними установами, підприємствами та організаціями та пов’язаних з цим численних правопорушень». Це була спроба ініціювати перевірку діяльності НААН у зв’язку з неефективним використанням державних земель. Цей проект так і залишився проектом, хоча й мав позитивний ефект у вигляді привернення уваги до проблеми.

Потім все ж були певні зрушення в частині аналізу стану використання земель НААН та визначення шляхів, механізму та способів покращення ефективності їхнього використання. Так, для вирішення питання Кабінетом Міністрів України постановою від 13 жовтня 2015 року № 1120 було створено міжвідомчу робочу групу з питань стану використання земель НААН. Перед робочою групою були поставлені такі завдання, як встановлення чіткого порядку перевірки земель НААН, розроблення дорожньої карти їх подальшого використання та управління.

Попри те, що постанову було ухвалено ще у 2015 року, станом на сьогодні цей процес досі завершено, а питання не врегульовані ані законодавчо, ані на рівні уряду та профільних відомств. Тож питання ефективного використання державних земель, які знаходяться у користуванні НААН, на жаль, не вирішено.

Можна констатувати, що станом на сьогодні існують значні проблеми у контролі за використанням та відчуженням державних земель, що перебувають у постійному користуванні НААН, у зв’язку з чим цей процес потребує негайного удосконалення.

Проблеми використання державних земель НААН назрівали роками, але потребують вирішення вже сьогодні.

Для модернізації механізму використання державних земель, які перебувають у постійному користуванні НААН, спочатку необхідно встановити причини проблем, котрі потребують вирішення.

Відсутність прозорості

Оскільки НААН є лише постійним землекористувачем, то не має можливості передавати землі в оренду і може користуватися ними тільки самостійно. Оскільки ресурсів для такого використання всіх земель НААН не має, власне як і потреби у цьому, то обираються різні обхідні шляхи передачі земель в користування суб’єктам господарювання. Наслідком цього є відсутність прозорої та адекватної ставки орендної плати, оскільки в договорах про спільний обробіток та інших подібних правочинах можуть бути вказані будь-які зручні умови розподілу прибутків. У таких випадках все залежить лише від погоджених умов між сторонами. Окрім цього, відсутність офіційної можливості у НААН здавати землі в оренду позбавляє академію необхідності проводити відкриті електронні земельні торги у формі аукціону на електронних веб-майданчиках, що також не на руку прозорості процедур.

Відсутність конкуренції

Ця проблема безпосередньо пов’язана з першою. Реалізація права користування державною землею не через електронні земельні торги знижує конкуренцію і ефективність використання цього державного майна, у зв’язку із чим держава не отримує від такого землекористування жодного доходу. Це неприпустимо в реаліях сьогодення.

Як наслідок, сьогодні в суспільстві активно обговорюється питання: скільки землі потрібно для цілей науки? Що робити з надлишком державних земель, які знаходяться в постійному користуванні НААН, і не використовується не для наукових цілей та розвитку галузей АПК?

Важливість ефективного використання земель, які перебувають у постійному користуванні різних суб’єктів, повною мірою усвідомлюється тоді, коли є розуміння загальних обсягів таких земель. Що стосується земель НААУ, то у 2019 році до Верховної Ради України було подано законопроекти щодо передачі земель, що знаходяться в користуванні НААН, в оренду. В супровідному листі НААН до Верховної Ради України зазначено, що у підпорядкуванні академії перебуває загалом більше 465 тисяч гектарів земель. Також академією було зазначено, що весь цей масив державних земель поділяється на зони, у яких різний режим використання залежно від напрямів досліджень.

Так, є 98 тисяч гектарів дослідних полів, 117 тисяч гектарів землі для виробництва та розмноження насіння сільськогосподарських культур, садивного матеріалу плодових культур і винограду, 61 тисяча гектарів землі для організації кормової бази та виробництва племінної продукції.

При цьому майже 90 тисяч гектарів усієї площі орних земель зайнято землями просторової ізоляції посівів насіння вітчизняної селекції та садивного матеріалу плодових культур і винограду та використовується для ведення товарного с/г виробництва. Тобто ці землі не використовуються для безпосередньої статутної діяльності НААН — наукової діяльності.

Ураховуючи зазначену інформацію, не важко зрозуміти, що нині наукова діяльність НААН не потребує такої кількості земель в користуванні. Надлишок земель і відсутність прозорості її використання для здійснення виробництва сільгосппродукції створюють умови для різного роду зловживань. Отже, задля підвищення ефективності використання таких державних земель та збільшення надходжень як до державного бюджету, так і збільшення асигнувань на розвиток наукової діяльності НААН запропоновано передати такі землі в оренду.

Варто додати, що в будь-якому разі у НААН повинно бути достатньо землі та необхідної техніки для здійснення досліджень і розвитку аграрної промисловості. Однак в умовах ринкової економіки бюджетне фінансування не може в повній мірі покривати всі витрати, необхідні для розвитку наукової діяльності та впровадження інновацій у сфері АПК, у зв’язку із чим залучення додаткових коштів від передачі в оренду частини земель, які не використовуються академією безпосередньо, сприяло б поліпшенню фінансування, тобто розвиткові НААН  і галузі загалом.

Вирішити існуючі проблеми можна за допомогою низки ефективних засобів.

Перш за все НААН повинна займатися діяльністю, для якої вона була створена, — наукою для розвитку аграрної галузі. Всю непрофільну діяльність академії треба припиняти аби сконцентрувати зусилля науковців саме на здійсненні наукової діяльності. Це підвищить якість як самих досліджень, так і продуктів цих досліджень, наприклад, сортів рослин, у зв’язку з чим підвищиться запит бізнесу до вітчизняних наукових розробок.

По-друге, необхідно зробити повну ревізію всіх державних земель, які знаходяться в постійному користуванні НААН, з метою чіткого розуміння, які саме землі залишаються у безпосередньому користуванні НААН для здійснення науковцями досліджень, а які можуть бути використані більш ефективно.

По-третє, після такого аудиту можна буде порушене питання про передачу вільних земель в оренду або для використати іншим способом для наповнення бюджету. Передача земель НААН в оренду іншим землекористувачам не є загрозою для держави, а навпаки, надає можливість наповнити бюджет, за умови, що такий процес є прозорим та офіційним.

Ці процедури повинні забезпечувати конкуренцію та прозорість шляхом проведення відкритих електронних земельних торгів у формі аукціону за заздалегідь визначеними правилами, зрозумілими учасникам ринку. Це дозволить мінімізувати корупційні ризики та наповнювати державний бюджет за рахунок використання державних земель. Водночас отримані доходи доречно використати перш за все на реалізацію статутних завдань НААН та підпорядкованих їй підприємств задля подальшого розвитку аграрної галузі України. Тож доцільно законодавчо закріпити розподіл отриманих коштів внаслідок передачі земель в оренду між держбюджетом та академією.

У цьому вже є певні зрушення. Як зазначає керівник НААН, найближчим часом заплановано передачу в оренду для сільськогосподарського використання державних земель, які не використовуються НААН, саме через систему ProZorro.

Також важливим елементом удосконалення механізму використання державних земель у складі НААН є ліквідація застарілих методів роботи. З огляду на те, що Україна з моменту проголошення незалежності будує ринкову модель економіки, державним інституціям необхідно відповідати загальному курсу держави. Цього можна досягти, зокрема, за допомогою ліквідації існуючих монополій шляхом приватизації державних підприємств також у сфері агропромислового комплексу, адже конкуренція є важливою складовою ринку та матиме результатом підвищення якості продукції та врегулювання ціни на вироблену продукцію.

Загалом у цій сфері чимало серйозних прогалин, які є наслідком недосконалого законодавчого регулювання та застарілих підходів до роботи, проте в суспільстві є запит на зміни, який також стосується й використання державної землі, що знаходиться в користуванні НААН. Тож реформування цієї сфери є актуальним питанням. У будь-якому разі при вирішенні зазначених вище проблемних питань обов’язково треба враховувати інтереси працівників НААН та пенсіонерів, які працювали в академії.

Назар Дмитрасевич, кандидат юридичних наук, адвокат (м. Київ)

Артем Литвяк, юрист (м. Київ)