На вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину поширюється позовна давність — об’єднана палата КЦС ВС

Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи, і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов’язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються її права, їй стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

На це вказала об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20.

Об’єднана палата КЦС ВС відступила від висновків цього самого суду, викладених у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 та від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19, про те, що позовна давність не застосовується до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Обставини справи

Особа просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане його батьку у 2012 році. Про наявність такого свідоцтва особа дізналася лише після смерті батька у 2020 році.

Позивач вказував на недійсність свідоцтво, оскільки батько не був спадкоємцем першої черги після смерті матері, з якою не перебував у зареєстрованому шлюбі.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позову з огляду на сплив строку позовної давності, про застосування якої заявила відповідачка у справі. Суд не визнав поважними причини пропуску строку позовної давності.

Апеляційний суд скасував вказане рішення та задовільнив позов, вказавши, що такий позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.

Висновки ВС

Об’єднана палата КЦС ВС не погодилася з висновком апеляційного суду, вказавши на його помилковість, та зробила такі висновки.

• Негаторний позов – це позов власника, який фактично володіє майном, про усунення перешкод у користуванні чи розпоряджанні цим майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов’язані з позбавленням його володіння майном.
• Натомість факт видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрація права власності на спадкове майно за одним із спадкоємців створює ситуацію, за якої другий зі спадкоємців позбавляється права на спадщину загалом та не може оформити своє право зокрема.
• Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
• Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що в такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення його спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже, обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

«Початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов’язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об’єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника», — наголосила об’єднана палата КЦС ВС.

Також ВС звернув увагу, що добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Також читайте: КСУ визнав неконституційними обмеження максимального розміру пенсії для військових, які захищають Україну