На міжнародній арені є чимало прецедентів, якими Україна може пишатися, переконаний Роман Марченко, ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Завершила триденний Всеукраїнський форум «Україна 30» щодо розвитку правосуддя сесія, присвячена успішним юридичним кейсам України на міжнародній арені. Модератором дискусії став Роман Марченко, старший партнер ЮФ «Ілляшев та Партнери», заслужений юрист України, адвокат.

За словами пана Марченка, є чимало прецедентів на міжнародній судовій та арбітражній арені, якими Україна може пишатися. Попри те що попередні сесії триденного заходу були присвячені переважно проблемам, завершальним акордом стало обговорення історій успіху.

Після окупації Криму та частини Донбасу, як підкреслив Роман Марченко, Україна виступила в досить незвичній для себе ролі — ролі позивача. І наразі Україна захищає свої права напрочуд успішно.

Арбітражна перемога

Доволі серйозним викликом для України у 2014 році стало переривання постачання газу з Російської Федерації. Про це сказала Лана Зеркаль, радник голови правління НАК «Нафтогаз України». Це була перша ластівка початку юридичної боротьби, яка триває досі. Тоді «Нафтогаз України» першим наважився піти до арбітражу і оскаржити порушення прав на підставі контракту з постачання газу. За словами пані Зеркаль, до двох справ «Нафтогазу» проти «Газпрому» було залучено близько 40 співробітників «Нафтогазу» і близько 20 юристів з декількох юридичних компаній.

Друга справа стосувалася транзитного контракту, і ця справа принесла Україні перемогу. Те, як готувалися українську команди до слухань, вирізнялося професіоналізмом. Тільки одні рішення арбітражного суду містять понад 2 тис. сторінок, тож можна тільки уявити на скількох сторінках було викладено правову позицію, докази, думки експертів і скільки годин юристи працювали над цією справою.

Європейський суд

Іван Ліщина, заступник міністра юстиції України, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, зауважив, що коли мова заходить про міжнародне право, то будь-який судовий чи арбітражний процес можливий тільки за добровільної згоди країни на такий процес. І в 2014-му виявилось, що таких міжнародних договорів, положення яких би зобов’язували привести Росію до залу суду для процесу, було обмаль. Серед них встановлено Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму — справа перебуває на розгляді Міжнародного суду ООН.

Пан Ліщина продовжував перелічувати міжнародні документи, порушення яких дало змогу Україні судитися з РФ: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція ООН з морського права. Зокрема, до Європейського суду з прав людини подано 19 заяв проти Росії, серед них заява щодо захоплення українських моряків, заява щодо політичних заручників, яких Росія тримає в тюрмах, заява щодо вбивств політичних супротивників РФ.

Пан Марченко зауважив, що в Росії відновилися розмови про ймовірний вихід країни з Ради Європи. Чи це не стануть у такому разі перемоги України в Страсбурзі пірровими? Іван Ліщина відповів, що такі розмови в Росії озвучуються регулярно, а з технічної точки зору подані до виходу країни з Ради Європи заяви продовжують розглядатися. Є кейс Греції з цього приводу. Ба більше, вихід чи не вихід Росії з РЄ заледве якось вплине на виконання рішень, адже вона може не виконувати рішення ЄСПЛ і будучи членом Ради Європи.

Банківський кейс

Ірина Мудра, директор департаменту комплаєнс-контролю та нагляду за дотриманням регуляторних вимог “Ощадбанку”, поділилась деталями рішення Міжнародного комерційного арбітражу – Арбітражного трибуналу у справі за позовом “Ощадбанку” до Російської Федерації, відповідно до якого банку присуджено компенсацію на суму 1,3 млрд доларів США (плюс відсотки, які будуть нараховуватись з моменту винесення рішення до моменту фактичної компенсації) та перспектив його виконання.

Рішення задовольнити вимогу щодо компенсації збитків “Ощадбанку”, завданих внаслідок анексії Криму з боку Російської Федерації, ухвалив Арбітражний трибунал у Парижі 26 листопада 2018 року. Цим рішенням “Ощадбанк” отримав повну сатисфакцію своїх вимог, йому вдалося захистити свої права.

Спортивна арена

Мар‘ян Мартинюк, старший партнер ЮК «Моріс Груп», голова апеляційного комітету Української асоціації футболу, також поділився гучними спортивними кейсами. В одній зі справ ФК «Динамо Київ» оскаржував у Спортивному арбітражному суді Лозани технічну поразку, яку було зараховано динамівцям за неявку на матч у рамках Кубка України в 2017 році в Маріуполі. Коментуючи цю справу пан Мартинюк звернувся до практики Спортивного суду у справі щодо баскетбольного змагання — одна з команд відмовилася їхати до Ізраїлю, оскільки напередодні території Ізраїлю були атаковані. Суд тоді сказав: «Спорт, як і життя, повинні тривати» – та відмовив в оскарженні технічної поразки.

Багато є прецедентів в українському футболі, коли, на думку фахівців, той чи інший матч був договірним шоу, а не спортивним видовищем. За словами пана Мартинюка, у доведених таких випадках позиція Української асоціації футболу є досить жорсткою — санкції накладаються і на футбольний клуб, і на причетних футболістів. Одна із таких справ стала предметом розгляду Спортивного арбітражного суду, який підтримав рішення дисциплінарного органу Української асоціації футболу щодо належності санкцій.

У листопаді 2020 року футбольні збірні Швейцарії та України мали зіграти товариський матч у рамках Ліги націй УЄФА. Але матч було скасовано за ініціативою швейцарців — у зв’язку з рішенням департаменту охорони здоров’я кантону Люцерну перевести на карантин делегацію національної команди України. За результатами розгляду справи Апеляційний комітет УЄФА вирішив визнати, що матч Швейцарія — Україна не відбувся з вини збірної України, та зарахував нам технічну поразку з рахунком 3:0. Мар‘ян Мартинюк повідомив, що рішення Спортивного арбітражного суду в цій справі очікується до 21 березня.