600-90_WAIT
прапор_України

Генеральний партнер 2023 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » КЦС ВС: за подання заяви про визнання особи недієздатною судовий збір не сплачується

КЦС ВС: за подання заяви про визнання особи недієздатною судовий збір не сплачується

  • 19.01.2023 12:28

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться всі судові витрати – як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом, сформульованим у ч. 1 ст. 133 ЦПК України. Про це пише пресслужба Суду. Те, що за подання заяви про визнання особи недієздатною судовий збір не сплачується, зазначається в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 637/909/21 (провадження № 61-3489св22). Також в ній КЦС ВС нагадує про системне тлумачення норм права.

 

Обставини справи

Суд першої інстанції залишив без руху заяву про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки у зв’язку з несплатою судового збору.

Заявниця клопотала про звільнення її від сплати судового збору відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України, пп. 5, 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є законним представником особи, про визнання недієздатною якої просить.

Районний суд визнав заяву неподаною і повернув її заявниці. Апеляційний суд залишив це судове рішення без змін. Суди вказали, що за змістом ч. 2 ст. 299 ЦПК України на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати, пов’язані з розглядом справи, тобто ті, що зазначені в ч. 3 ст. 133 ЦПК України, а не визначений до сплати в ч. 1 ст. 133 ЦПК України судовий збір. Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду відповідної заяви.

 

Позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення, передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Наведене правило є спеціальним для визначення того, чи повинен заявник під час звернення до суду з такими заявами сплачувати судовий збір.

Воно  потребує системного тлумачення, оскільки, з одного боку, за визначенням до складу судових витрат входить згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України і судовий збір, з іншого – у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, закріплені в ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Здійснюючи розширене тлумачення застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться всі судові витрати – як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом, сформульованим у ч. 1 ст. 133 ЦПК України.

Під час тлумачення Верховний Суд враховував, що ч. 3 ст. 133 ЦПК України містить перелік виключно витрат, пов’язаних із розглядом справи, натомість у ч. 2 ст. 299 ЦПК України йдеться саме про судові витрати, до складу яких, окрім витрат на правову допомогу, належить також судовий збір.

Застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України у зв’язку з правилами лише ч. 3 ст. 133 ЦПК України призведе до необґрунтованого звуженого тлумачення процесуальних прав заявниці та, відповідно, неправомірного обмеження її прав на доступ до суду.

Верховний Суд також зазначив, що набрання чинності Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не може бути підставою для стягнення із заявниці судового збору за подання такої заяви, оскільки таке правило передбачено в ч. 2 ст. 299 ЦПК України.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що неодноразово наголошував:

 у разі, коли буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, повинно бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні зважати на те, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.

 

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

unnamed
tg-10
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
Slide

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA