КЦС ВС пояснив підстави для розірвання договору про довічне утримання

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду пояснив підстави для розірвання договору про довічне утримання, а також відмінність між утриманням та доглядом.

Суть справи

Позивачка просила достроково розірвати договір довічного утримання, який передбачав передання нею у власність іншій особі трикімнатної квартири, у зв’язку з такими обставинами:

• відповідачка мала утримувати позивачку, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечуючи належний догляд та необхідну допомогу (вартість необхідної допомоги визначили в розмірі 400 грн щомісяця);
• відповідачка виїхала за територію України, проте не заперечувала проти розірвання договору в разі її не повернення з-за кордону до травня 2019 року.

Суд першої інстанції задовольнив позов та вказав, що лише сплата грошових коштів у розмірі 400 грн щомісяця не може вважатися належним виконанням умов договору довічного утримання, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Апеляційний суд скасував це рішення, оскільки сама собою відсутність відповідачки протягом певного часу на території України не свідчить про неналежне виконання нею умов договору щодо надання утримання в передбаченому договором розмірі.

Висновок КЦС ВС (постанова від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19)

Верховний Суд постановив, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття майнового утримання та догляду, не врахував невиконання набувачем обов’язків, передбачених договором довічного утримання, у зв’язку з чим скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов’язків як з утримання, так і з догляду, розмежував указані поняття:

• утримання характерне для зобов’язань майнового характеру,
• догляд з-поміж іншого може полягати в конкретних діях, турботі та піклуванні набувача про відчужувача з огляду на його похилий вік та потребу в сторонній допомозі.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Таким чином, установивши, що відповідачка з червня 2018 року проживає за межами України та на порушення умов договору не здійснювала догляду за позивачкою, яка є особою похилого віку та потребує сторонньої допомоги, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання.