Конференція «Бізнес VS Санкції»: Денис Ревта поділився практичними нюансами (не)виконання зобов’язань перед підсанкційними контрагентами — PRAVO.UA Конференція «Бізнес VS Санкції»: Денис Ревта поділився практичними нюансами (не)виконання зобов’язань перед підсанкційними контрагентами — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Конференція «Бізнес VS Санкції»: Денис Ревта поділився практичними нюансами (не)виконання зобов’язань перед підсанкційними контрагентами

Конференція «Бізнес VS Санкції»: Денис Ревта поділився практичними нюансами (не)виконання зобов’язань перед підсанкційними контрагентами

  • 10.07.2024 19:20

Під час II конференції «Бізнес VS Санкції», що проходить сьогодні у Києві, адвокат Dynasty Law & Investment Денис Ревта зробив спеціальну доповідь, присвячену практичним нюансам (не)виконання зобов’язань перед підсанкційними контрагентами.

Він зауважив, що на конференції багато говорилося про те, що санкції є ефективним немілітарним способом боротьби з державою-агресоркою та пов’язаними з нею особами:

«Склалося враження, що у нас бізнес і держава справді перебувають по один бік у цьому випадку. Однак тут також неодноразово вказувалось на недосконалість українського санкційного законодавства».

Експерт зазначив, що багато хто (навіть представники Мін’юсту) звертав увагу, що є великі проблеми в тому, щоб довести зв’язок активів і підсанкційних осіб, оскільки в деяких випадках це робиться просто і незграбно, а в інших дуже важко. Як приклад він навів справу VS Energy.

Наслідки взаємодії з підсанкційними особами Денис Ревта розділив на дві категорії: ті, що витікають безпосередньо із санкційного законодавства, а також ті, які є непрямими.

За його словами, можуть виникнути питання як у взаємодії з банками стосовно непроведення деяких операцій, так і інші питання, зокрема в умовах недосконалого законодавства України не тільки щодо застосування санкцій. Наявне поле для зловживань із боку правоохоронних та контролювальних органів.

Наприклад, експерт навів справу одного клієнта, що стосується позову Міністерства юстиції до VS Energy.

Так, у провадженні ДБР перебуває кримінальне провадження, воно досить давнє і не стосується конкретних осіб. Кваліфікація в ньому не визначена. В поле зору слідчого ДБР у цьому кримінальному провадженні потрапила група компаній VS Energy, підсанкційні особи. Як і в Мін’юсту, у клієнта виникла проблема в тому, щоб зв’язати актив, який вони зібралися придбати, з власне підсанкційними особами, які є посадовцями рф.

У 2019 році клієнт придбав об’єкт – ТЦ у Києві. Право власності на цей об’єкт було набуто внаслідок набуття права власності на корпоративні права з економічних мотивів. Через три роки після придбання ТЦ, проведення ребрендингу тощо клієнт отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва про те, що це майно перебуває під арештом у зв’язку з тим, що Офіс Генерального прокурора у 2023 році, зважаючи на те що на Гінера і компанію накладено санкції, наклав арешт на цілу низку об’єктів, зокрема на ТЦ.

Які проблеми можуть виникати у добросовісного набувача в разі виконання зобов’язань і взаємодії з підсанкційним контрагентом? «Це кримінальне провадження, яке відбулось у нас. Незважаючи на те що в позові 2023 року від Міністерства юстиції об’єкт, який перебуває у власності клієнта, таким не є. Мін’юст не знайшов підстав, щоб зв’язати його з підсанкційними особами. Проте ДБР, Офіс Генерального прокурора і слідчий суддя Печерського районного суду все ж таки знаходять якісь порушення», – зауважив доповідач.

Він наголосив, що необхідно приділяти велику увагу перевірці вибору контрагентів. Оскільки можна на рівному місці отримати проблеми, зокрема із розпоряджанням майном.

Дуже сильно шкодить репутації, коли ти є добросовісним набувачем, є майно, і через володіння цим майном тебе пов’язують із підсанкційними особами. Хоча жодних фактичних доказів цьому немає.

За словами Дениса Ревти, наше санкційне законодавство має наслідком передусім репутаційні ризики для підсанкційних осіб. Однак взаємодія, зокрема добросовісне виконання зобов’язань перед підсанкційними особами, навіть до того, як на них було накладено санкції, на практиці виливається в погіршення репутації такої добросовісної особи, виникають також певні майнові проблеми.

Іншими наслідками, з яким може зіткнутися особа, що взаємодіє або взаємодіяла до накладення санкцій з підсанкційними особами, є наслідки, передбачені власне санкційним законодавством. У цьому випадку діє санкційний мораторій на задоволення вимог, виконання зобов’язань.

«Тобто особа добросовісно фактично до скасування дії санкцій або скасування мораторію, передбаченого постановою Кабінету Міністрів № 187, може не виконувати ці зобов’язання, однак у практичній площині недосконалість нашого законодавства і відсутність усталеної судової практики дозволяє підсанкційним або пов’язаним із ними особам захищати свої права в суді, заявляти позови до господарського суду про стягнення певних коштів навіть зараз».

Сьогодні в таких позовах, як правило, відмовляють. Однак, як зазначив доповідач, обґрунтування цих відмов судами формулюється скоріше як та сама немілітарна боротьба і реалізація якоїсь вищої справедливості, ніж як конкретне посилання на норму закону.

Проблема виникає в тому, що практика, яка існувала до повномасштабної війни з цих питань, відрізняється від тієї, яка виникла після, оскільки судова практика господарських судів, що була до вторгнення, розділяла підсанкційну особу і юридичних осіб – суб’єктів господарювання, на яких вона мала вплив. Тому особа, пов’язана з підсанкційною особою, могла захищати свої права в суді.

За теперішньою практикою в низці судових рішень суди впроваджують таке поняття, як «санкційний мораторій», і вказують на те, що дія цього мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов’язань із моменту запровадження вказаного мораторію, суб’єктивне право кредиторів зазнає обмежень у можливості реалізовувати права вимоги до зобов’язаної сторони, зокрема шляхом звернення за судовим захистом.

«Суди фактично вказують на те, що особи, на яких накладено санкції і на яких поширюється дія санкційного мораторію, обмежені протягом певного часу до того, як буде скасовано мораторій, у праві звернення до суду і фактично у них відстрочується право вимоги до боржника», – пояснив доповідач.

Він також додав, що ці особи посилаються на практику ВС, яка існувала до 2022 року, про те, що на них конкретно не накладено персональні санкції. Відповідно, вони мають право такої вимоги. Суди свого часу з цим погоджувалися, проте зараз практика інша. Оскільки суди у цих справах посилаються на дію постанови Кабінету Міністрів № 187, якою запроваджується мораторій на право кредиторських вимог, зокрема кредиторських вимог юридичних осіб, в яких бенефіціарними власниками є громадяни рф, крім тих, що на законних підставах перебувають в Україні та є власниками понад 10% статутного капіталу.

При цьому, як зазначив Денис Ревта, не завжди так відбувається, тому що сфера дії постанови Кабміну № 187 та сфера дії закону про санкції різняться.

Проте зважаючи на позицію позивачів про те, що вони не є особами, на яких накладено персональні санкції, апеляційні суди і навіть Касаційний господарський суд (за свіжою практикою цього року) вказують на те, що суди мають враховувати дію цього санкційного мораторію.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA