прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Блог » Коли ж таки спрацює заборона на розміщення реклами на об’єктах культурної спадщини?

Коли ж таки спрацює заборона на розміщення реклами на об’єктах культурної спадщини?

  • 03.06.2022 15:21
Рубрика Блог
Юрист ЮФ "Юрлайн" - Олена Нехрищинюк

Нещодавно, 22.05.2022, Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2268-IX (законопроєкт № 7395) “Про внесення змін до пункту 1 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України 1423-IX від 28.04.2021 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким, своєю чергою,  внесено зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Вищевказані зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини»  запроваджують заборону на встановлення стаціонарних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами. Дія заборони мала розпочатися вже з часу набрання чинності Законом України № 1423-IX – 27.05.2022.

Однак Закон України № 2268-IX (законопроєкт № 7395) відтермінував набрання чинності положеннями про заборону рекламних конструкцій на території об’єктів культурної спадщини до 27.08.2022.

Що розуміти під такою забороною на розміщення реклами та чому її відтерміновано до серпня 2022 року –  розкривається в цій статті.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» оперує досить великим обсягом термінів, які позначають той чи інший витвір мистецтва, природну зону чи їх комплекс.

Щоб виокремити з такого різноманіття об’єкти, на яких поширюється заборона на розміщення реклами, не зайвим було б розкрити етапи, через які проходять об’єкти культурної спадщини.

Будь-який об’єкт, який має цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберіг свою автентичність з часу його виявлення, береться на державний облік шляхом внесення його до Переліку об’єктів культурної спадщини і в такий спосіб набуває статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини. Тобто з цього моменту його можна назвати об’єктом культурної спадщини.

На об’єкті з таким статусом не забороняється встановлювати конструкції для розміщення зовнішньої реклами.

Надалі відносно такого об’єкта культурної спадщини (його території) більш детально досліджується предмет його охорони, що береться до уваги Міністерством культури та інформаційної політики України (Мінкультом) під час прийняття рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення, а Кабінетом Міністрів України – під час прийняття аналогічного рішення відносно об’єкта національного значення.

Тобто вже на етапі, коли об’єкт культурної спадщини має статус пам’ятки, на його території забороняється розміщення конструкцій із зовнішньою рекламою.

Але не на всі пам’ятки законодавець поширив дію заборони на розміщення реклами.

Заборона не поширюється на археологічні пам’ятки, а це 52 % від усіх видів об’єктів культурної спадщини Україні, і не поширюється на пам’ятки (об’єкти) науки і техніки (1%).

Крім пам’яток, заборона на розміщення реклами поширюється на історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території, які фактично являють собою комплекс (ансамбль) тих самих пам’яток.

Ще одним об’єктом охорони, на якого законодавець поширив заборону на розміщення рекламних конструкцій, є історичний ареал населеного місця.

Ним є історично  сформована частина населеного місця,  що зберегла старовинний вигляд, характер забудови та внесена до Списку історичних  населених  місць  України. Територія історичного ареалу може вміщати численну кількість пам’яток і заповідників.

Для конкретизації площі території об’єктів, на якій забороняється розміщення рекламних конструкцій, варто враховувати межі таких територій та їх охоронних зон.

Законом передбачено, що межі зон охорони пам’яток визначаються науково-проєктною документацією, яка затверджується Мінкультом, якщо мова йде про пам’ятки національного значення або місцевим органом охорони культурної спадщини – щодо  пам’яток місцевого значення.

Законом № 1423-IX внесено також зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини», якими вперше визначено межі зони охорони, на випадок якщо науково-проектна документація залишається незатвердженою.

Зокрема,  такою тимчасовою межею охоронної зони пам’ятки, історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території є 100 метрів від межі такої території в населених пунктах та 300 метрів від її межі поза межами населеного пункту.

Межа території пам’ятки – це територія, яка безпосередньою зайнята такою пам’яткою. Крім пам’яток архітектури, для яких визначено окрему межу – 20 метрів навколо периметра забудови.

Цікаво, що, порівняно з перерахованими об’єктами,  закон не встановлює межі для історичного ареалу населеного місця на випадок, коли наукова-проєктна документація з визначення меж такого історичного ареалу залишається не затвердженою.

А для деяких міст така законодавча прогалина є суттєвою. І ось чому.

В абз. 4 ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вказано, що межі історичних ареалів населених місць, аналогічно до пам’яток, визначаються відповідною науково-проєктною документацією, що затверджується Мінкультом.

Надалі кресленик із межами історичного ареалу, взятий із затвердженої науково-проєктної документації, розміщується в історико-архітектурному опорному плані населеного місця (ІАОП).

Тобто внести межі історичного ареалу населеного пункту в ІАОП неможливо без затвердженої науково-проєктної документації.

Але в м. Києві, наприклад, Мінкульт наприкінці літа 2021 року погодив ІАОП м. Києва, в якому визначено межі 8 історичних ареалів міста.

Водночас окрема науково-проєктна документація з межами та режимом використання історичних ареалів в Києві залишається не розробленою.

За такого стану речей розміщувати конструкції із зовнішньою рекламою в межах історичних ареалів м. Києва не так вже і заборонятиметься з набранням чинності положеннями про таку заборону в серпні 2022 р.

Фактично рекламодавці зможуть оскаржувати приписи про демонтування конструкції з рекламою з тих підстав, що межі історичного ареалу не затверджені в порядку, передбаченому законом (науково-проєктною документацією), а закон не встановлює тимчасових меж історичного ареалу на випадок відсутності спеціальної науково-проєктної документації.

Дещо схожа ситуація з квазівизначенням меж історичних ареалів залишається і у Львові. У жовтні 2021 року виконком Львівської міської ради погодив ІАОП з межами історичного ареалу Львова, однак така документація наразі залишається незатвердженою Мінкультом.

Підсумуємо: в рекламодавців залишатимуться досить непогані шанси довести в судовому порядку, що історичні ареали в м. Києві та в м. Львові так і не встановлено, а тому білборд в історичному центрі міста висить не так вже і незаконно.

Окрему увагу хочеться звернути і на те, яку саме рекламу і які самі конструкції закон не дозволятиме розміщувати на охоронюваних державою територіях.

Закон передбачає, що на території об’єкта культурної спадщини заборонятиметься встановлювати саме стаціонарні конструкції із зовнішньою рекламою.

Відповідно до п. 1 Типових правил про розміщення зовнішньої реклами № 2067 від 29.12.2003  в категорію “спеціальні конструкції” включено як стаціонарні рекламні засоби, так і тимчасові, якими є щось на кшталт нерухомого і рухомого майна.

Тобто, на відміну від тимчасових, стаціонарні рекламні засоби розташовуються у спосіб, що не передбачає можливості їх переміщення без відокремлення конструктивних елементів (опор, фундаментів, кронштейнів тощо), які забезпечують фіксацію рекламного засобу у місці його розташування.

Стаціонарні рекламні засоби можуть бути наземними (наприклад, білборди, беклайти, сітілайти,  тріедри, тумби, пілари, хореки), навісними (троли) та такими, що розташовуються на будинках і спорудах (брандмауери, скажімо).

До запровадження табу на зовнішню рекламу для її законного розміщення в межах охоронної зони пам’ятки та історичного ареалу населеного місця отримувався спеціальний п’ятирічний дозвіл. 

Окремо слід звернути увагу, що в п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1423-IX вказано, що документи (дозволи на розміщення зовнішньої реклами), видані відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності внесеними змінами, зберігають чинність до завершення їх дії.

Отже, логічно би було допустити, що з початку дії заборони на розміщення стаціонарних конструкцій із зовнішньою рекламою дозволи на її розміщення більше не видаватимуться.

Таку повну заборону на розміщення реклами ще до набрання чинності Законом № 1423-IX встановлено для об’єктів всесвітньої спадщини, що внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Але такі логічні припущення не підтримано законом, тому із Закону Україні «Про охорону культурної спадщини» не вилучено ч. 6 ст. 24, а із Закону України «Про рекламу» – ч. 4 ст. 16 про можливість отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в зоні охорони пам’яток та історичних ареалів населених місць.

Така неузгодженість законодавства породжує невизначеність щодо необхідності отримувати дозвіл на розміщення реклами.

Як вже згадувалося на початку, 22.05.2022 Верховна Рада ухвалила Закон України № 2268-IX про внесення змін до пункту 1 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1423-IX, яким відтерміновано набрання чинності забороною на встановлення стаціонарних конструкцій із зовнішньою рекламою до 27 серпня 2022 року.

Дія заборони на розміщення реклами вже з травня цього року призвела б до неможливості вчасного оновлення пошкоджених рекламних конструкцій. За наявних реалій в країні органи місцевого самоврядування зараз не мають реальної можливості замінити застарілий парк конструкцій, зменшити розмір форматів реклами, впорядкувати конструкції на фасад будівель та уніфікувати типи конструкцій таким чином, щоб розміщена реклама відповідала оновленому законодавству.

Тож Закон № 2268-IX (законопроєкт № 7395) шляхом відтермінуванням заборони на рекламу досить вдало забезпечує належні умови для ведення господарської діяльності у сфері зовнішньої реклами та збалансовує інтереси суб’єктів господарювання, органів влади та громадян під час її розміщення.

Автор: Олена Нехрищинюк, юрист ЮФ “Юрлайн”

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA