ККС ВС пояснив особливості кваліфікації хуліганства

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду пояснив, коли в діях особи відсутній склад такого кримінального правопорушення, як хуліганство.

Про це повідомляє ВС.

Суть справи

Районний суд, з висновком якого погодився апеляційний, визнав особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначив покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки. Цим самим вироком особу визнано невинуватим за ч. 1 ст. 296 КК України та виправдано у зв’язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

На думку скаржника, висновки судів щодо відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, є помилковими.

Висновок ККС ВС (постанова від 8 червня 2021 року у справі № 127/30388/19)

ККС ВС залишив касаційну скаргу потерпілого без задоволення, вказавши на таке.

Якщо обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому, який є його родичем, під час конфлікту, що виник з особистих спонукань та відбувся не в громадському місці, то в його діях відсутній склад хуліганства.

Як визначається усталеною судовою практикою, дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Зазначені дії кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно з матеріалами кримінального провадження подія сталася в магазині після закінчення робочого часу, коли приміщення використовувалося власниками для особистих потреб. Тому суд першої інстанції правильно зазначив, що за таких умов це приміщення не може вважатися громадським місцем.

Крім того, обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження двоюрідному брату, з яким мав довготривалі неприязні стосунки, що підтвердили як обвинувачений, так і потерпілий. Перед завданням тілесних ушкоджень між ними стався конфлікт, спровокований висловлюванням потерпілого. Ці обставини узгоджуються з показаннями всіх осіб, допитаних у судовому засіданні.

Суд першої інстанції ґрунтовно проаналізував докази у справі та дійшов висновку про те, що подані стороною обвинувачення докази не доводять винуватості особи в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. Натомість із матеріалів справи видно, що обвинувачений під час конфлікту з особистих спонукань у приватній обстановці, не в умовах громадського місця прагнув заподіяти шкоду потерпілому, який є його родичем.