Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду пояснив, у якому випадку висновок судово-медичної експертизи є недопустимим доказом.
Вироком районного суду, з яким погодився апеляційний, особу визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 8 років.
Захисник засудженого у касаційній скарзі просив скасувати рішення судів з огляду на істотне порушення процесуального законодавства, зокрема:
Водночас вказані медичні картки не були надані слідчому потерпілою, оскільки зазначене спростовується матеріалами кримінального провадження.
Касаційний кримінальний суд частково задовільнив скаргу захисника та призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
ВС погодився, що висновок судово-медичної експертизи трупа у кримінальному провадженні є недопустимим доказом, оскільки ні слідчий, ні прокурор у порядку ст. 163 КПК України не зверталися з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичних карт стаціонарного хворого.
З вказаними доводами суд апеляційної інстанції не погоджувався та зазначав, що потерпіла є стороною кримінального провадження і має право надавати докази не тільки суду, але й слідчому. Крім цього вказав, що з огляду на законодавчі норми потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються заподіяної злочином шкоди здоров’ю, а слідчий зобов’язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з’ясування всіх обставин, що згідно ст. 91 КПК України належать до предмета доказування.
Колегія суддів вказала, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що потерпіла надавала слідчому чи прокурору будь-які медичні документи для долучення їх до матеріалів кримінального провадження.
© Юридична практика, 1997-2023. Всі права захищені
Пожалуйста, подождите…