ККС ВС: керівник органу досудового розслідування може призначати слідчого письмовим дорученням

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав, що визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі процесуального документа – доручення – не порушує вимог процесуального закону.

Це зазначила суддя Касаційного кримінального суду ВС Наталія Антонюк на своїй сторінці в Facebook.

Суть справи

За вироком районного суду, з яким погодився апеляційний суд, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати судові рішення, вказуючи, зокрема, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось неповноважним слідчим, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про призначення слідчого для здійснення досудового розслідування, а тому він вважає, що всі зібрані у справі докази є недопустимими.

Висновок ККС ВС (постанова від 25 серпня 2021 року у справі № 663/267/19)

Касаційний кримінальний суд визнав безпідставними доводи про те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено неуповноваженим слідчим.

Верховний Суд зауважує, що в матеріалах цього кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, але міститься письмове доручення. 

У ст. 110 КПК, на яку посилався засуджений, справді зазначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Однак за змістом пунктів 8, 17 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб’єктами, повноваження яких визначено в окремих статтях КПК – 39 та 40. Положення ст. 110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов.

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема:

• посаду особи керівника органу досудового розслідування,
• час і місце складання доручення,
• підстави для його складання (статті 39, 214 КПК),
• номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР,
• попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного та оперативного досудового розслідування (як у цій справі),

не суперечать вимогам ст. 39 КПК, воно є достатнім документом для наділення слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування в конкретному кримінальному провадженні.

Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

На підставах наведеного Верховний Суд не вважає істотним порушенням вимог процесуального закону (ст. 412 КПК) визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі процесуального документа – доручення, а тому Суд відхиляє ці доводи касаційної скарги засудженого.