Нотаріус має право укласти договір на управління спадщиною (часткою в статутному капіталі товариства) з іншою, ніж спадкоємець, особою не лише в разі фізичної відсутності спадкоємців, а й коли відсутні спадкоємці, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або спадкоємці, які подали заяву про прийняття спадщини.
Такий договір є правомірним, якщо перед його укладенням нотаріус встановив факт відсутності спадкоємців шляхом отримання інформації з відповідних реєстрів і надіслання листів потенційним спадкоємцям. Договір на управління спадщиною має правову природу договору зі скасувальною обставиною, оскільки його дія автоматично припиняється з моменту прийняття спадщини спадкоємцями, що не порушує їхніх прав та законних інтересів.
Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2025 року у справі № 910/8275/24.
За обставинами справи
Спадкоємиця померлого учасника ТОВ звернулася з позовом до ТОВ, іншого учасника ТОВ, який є директором ТОВ та управителем спадщини, і приватного нотаріуса, зокрема про визнання недійсним договору на управління спадщиною. Послалася на те, що спірний договір порушує її права та законні інтереси як спадкоємиці померлого учасника ТОВ, оскільки договір був укладений нотаріусом не з нею як спадкоємицею померлого учасника ТОВ, а з іншою особою.
Господарський суд відмовив в позові. Апеляційний господарський суд змінив рішення в мотивувальній частині.
Позиція ВС
Касаційний господарський суд у складі ВС залишив без змін рішення судів.
КГС ВС зазначив, що перед укладенням договору на управління спадщиною нотаріус зобов’язаний з’ясувати та отримати інформацію про те, чи є в померлого спадкоємці, які станом на час відкриття спадщини постійно проживали разом з ним, та/або чи є спадкоємці, які на час відкриття спадщини не проживали постійно зі спадкодавцем, але подали заяву про прийняття спадщини. Якщо такі спадкоємці виявлені та існують, нотаріус відмовляє в укладенні договору на управління спадщиною з іншою, ніж спадкоємець, особою. Тобто укладення договору на управління спадщиною з іншою, ніж спадкоємець, особою в розумінні ст. 1285 ЦК України, ст. 61 Закону України «Про нотаріат» та підп. 9.1. п. 9 гл. 9 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є можливим не лише в разі повної фізичної відсутності спадкоємців, а й у разі, якщо нотаріус під час вжиття заходів з охорони спадкового майна виявить відсутність спадкоємців, які станом на час відкриття спадщини постійно проживали б разом із померлим, і спадкоємців, які станом на час відкриття спадщини не проживали постійно зі спадкодавцем, але подали заяву про прийняття спадщини.
Суди попередніх інстанцій встановили, що нотаріус уклала спірний договір з іншою, ніж спадкоємець, особою з дотриманням зазначених вимог.
КГС ВС виснував, що спірний договір не порушує прав та/або інтересів позивачки, оскільки остання, як спадкоємиця першої черги померлого учасника ТОВ, станом на час відкриття спадщини не проживала постійно разом із ним і не подала заяву про прийняття спадщини ні станом на дату відкриття спадщини, ні станом на дату укладення спірного договору. Позивачка не вчинила жодних юридично значущих дій для того, щоб договір на управління часткою у статутному капіталі ТОВ був укладений саме з нею.
Крім того, договір на управління спадщиною за своєю правовою природою є договором зі скасувальною обставиною, оскільки права та обов’язки управителя припиняються з моменту з’явлення спадкоємців та/або прийняття спадкоємцями спадщини. На момент звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини спірний договір на управління спадщиною, укладений з іншим учасником ТОВ, припинив свою дію, а управління спадщиною вже здійснювала мати померлого, яка першою зі спадкоємців звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Видавництво 
Завантажується ...