Ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення строку виконання зобов’язання на перший робочий день не застосовується до випадків, коли умовами договору визначено термін (конкретну календарну дату) виконання зобов’язання.
У такому разі зобов’язання має бути виконане саме у встановлений договором термін, а його невиконання в цей термін є простроченням, з якого починається нарахування 3 % річних, незалежно від того, чи припадає відповідна дата на вихідний, святковий або інший неробочий день.
Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 927/1431/23.
У цій справі КГС ВС вирішував такі питання:
- чи підлягає застосуванню до випадків, якщо умовами укладеного між сторонами договору визначений термін виконання зобов’язань, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а саме чи має у цьому разі період прострочення виконання грошового зобов’язання визначатися з урахування вихідних днів?
- чи призводить заявлення позовних вимог про стягнення основного боргу за новий (наступний за вказаним у позові) період та донарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат до одночасної зміни предмета й підстав позову?
За обставинами справи
ПАТ звернулося з позовом до АТ про стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов’язання з повної та своєчасної оплати наданих йому послуг за договором про надання послуг із передачі електричної енергії, внаслідок чого утворилася відповідна заборгованість.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом, позов задоволено частково. Відмовляючи у стягненні частини 3 % річних, суди керувалися тим, що, з урахуванням визначених у ч. 5 ст. 254 ЦК України правил обчислення строків та умов укладеного сторонами договору, у разі, коли строк виконання зобов’язання відповідачем припадав на вихідний день, днем закінчення такого строку був перший за ним робочий день, і лише після спливу відповідного строку за наведених умов мало місце прострочення виконання зобов’язання відповідачем.
Позиція ВС
Касаційний господарський суд у складі ВС скасував рішення судів у частині відмови у стягненні з відповідача частини 3 % річних і в цій частині ухвалив нове рішення – про задоволення позову.
КГС ВС зазначив, що, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що поняття «термін виконання зобов’язання» і «строк виконання зобов’язання», які охарактеризовані у ст. 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін» не є тотожними, а тому не звернули уваги на те, що правило, передбачене ч. 5 ст. 254 ЦК України, стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця, наступного за розрахунковим.
Видавництво 
Завантажується ...