КГС ВС роз’яснив, коли сума основної винагороди приватного виконавця стає грошовим зобов’язанням боржника

Право вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає в момент фактичного виконання виконавчого документа, одночасно з яким у боржника виникає і відповідне грошове зобов’язання в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На цьому наголосила судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 916/1456/21.

У цій справі «банкрутна» палата КГС ВС вирішувала такі питання:

• чи є грошовим зобов’язанням в розумінні абзацу 5 статті 1 КУзПБ основна винагорода приватного виконавця, передбачена статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
• з яким юридичним фактом або сукупністю юридичних фактів пов’язується виникнення грошового зобов’язання у боржника перед приватним виконавцем за основною винагородою та визначення його розміру як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство.

Обставини справи

У межах справи про неплатоспроможність фізичної особи приватний виконавець звернувся як конкурсний кредитор до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог на суму основної винагороди приватного виконавця.

Місцевий господарський суд відмовив у визнанні кредиторських вимог приватного виконавця.

Вказану ухвалу підтримав і апеляційний господарський суд.

Відмова мотивована тим, що приватний виконавець не надав доказів фактичного виконання виконавчих документів, на підставі яких він нарахував собі заявлену суму основної винагороди.

Справа була передана на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, яка зробила узагальнювальний висновок із цього питання.

Нормативне тлумачення

ВС зробив висновок, що:

• за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення;
• розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка виноситься під час відкриття виконавчого провадження,
• ця винагорода стягується з боржника на користь приватного виконавця після повного виконання рішення або в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом про стягнення коштів з боржника.

«Сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові під час відкриття виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за результатами виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа», — наголосив КГС ВС.

Обов’язковими умовами стягнення основної винагороди приватного виконавця є:

1. вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень;
2. фактичне виконання судового рішення.

Також ВС сказав про чітке законодавче визначення того, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми, а розмір винагороди вираховується також із фактично стягнутої суми.

Узагальнювальний висновок

Грошове зобов’язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов’язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати основної винагороди приватного виконавця, пов’язане з фактичним стягненням приватним виконавцем з боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, і виникає у випадку, якщо після фактичного стягнення цієї суми з боржника в нього не залишилося коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця.

Тож КГС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги приватного виконавця та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Також читайте: Послам 30 держав презентували проєкт спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України