Х Міжнародний судово-правовий форум: докласти максимум зусиль, щоб усі винні були покарані, а збитки — відшкодовані

Х Міжнародний судово-правовий форум продовжив роботу сесією про захист у кримінальних провадженнях та про нові виклики воєнного часу: як покарати винних, дотриматись вимог процесуального законодавства та забезпечити виконання рішень наших судів у Європі. Модератором сесії став Олексій Менів, партнер АО «Шкребець і Партнери».

Участь у дискусії взяли:

• Сергій Фомін, суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду;
• Маргарита Васильєва, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду;
• Андрій Савченко, заступник керівника відділу Головного слідчого управління ДБР, професор, д.ю.н.;
• Людмила Козятник, адвокат ЮК «АМБЕР»;
• В’ячеслав Краглевич, партнер EQUITY.

Олексій Менів,  відкриваючи сесію, зазначив, що його компанія працює в Харкові, а частина співробітників так і не виїжджала: «Ми продовжуємо працювати, тема сесії актуальна для нас. На днях був приліт у будівлю слідчого управління — серед дня, коли там працювали».

Процесуальні зміни у вогні

Сергій Фомін, суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розповів про останні процесуальні зміни, які відбулись під час війни:

«Наш законодавець прийняв кардинальні зміни до КПК. Іноді вони повністю міняли правила поведінки, тут захисникам і органам досудового слідства потрібно відстежувати законодавство, яке діяло, в часі».

Пан Фомін зауважив, що судді особливо відчувають, наскільки кожне слово і фраза мають значення для тлумачення закону, і нагадав історію з трактуванням того, хто є «керівник прокуратури», а хто — «керівник органу прокуратури», бо це не тотожні поняття.

Також Сергій Фомін зауважив:

«Якщо на момент скерування обвинувального акта сторона обвинувачення зробила все правильно і відповідно до положень, які діяли на момент скерування акта, то підстав застосовувати зараз нові положення ч. 9 ст. 615 КПК немає».

«Цікаво з правої точки зору, що ми ніколи не стикались раніше з подовженням строку тримання під вартою за законом, а ми всі знаємо, як ЄСПЛ ставиться до термінології «автоматичне подовження строку тримання під вартою», — звернув увагу суддя ВС. — Мова про ч. 4 і ч. 5 ст. 615 КПК, де законодавець взяв на себе відповідальність за тримання осіб під вартою». Він висловив сподівання, що ця новела — перший і останній випадок, коли законодавцю доводиться брати на себе процесуальні питання. В цьому випадку, за словами судді, оскарження строків тримання під вартою неможливе, бо нема предмета оскарження.

Говорячи про ст. 335 КПК — зупинення судового розгляду, суддя зауважив, що ВС із цього приводу не висловлював свою думку і далі буде його особиста позиція: якщо обвинувачений проходить службу в ЗСУ, то зупиняють судовий розгляд.

За його словами, є певні проблеми в судах апеляційної інстанції, коли захисник надає документи про службу, а суд продовжує розгляд. І ми розуміємо, що вирок апеляції набирає законної сили після проголошення. Чіткої позиції ВС ще нема, але скарги вже є.

«Я не бачу жодної дискреції для суду за ст. 335 КПК, — зауважив пан Фомін, — є перебування на службі в ЗСУ — суд зупиняє провадження, прямо написано».

«Противники скажуть про строки давності. Але необхідно оцінювати комплексно питання: якщо законодавець так сказав у статті, то він зробив пріоритет щодо захисту держави», — підкреслив суддя.

Сергій Фомін зупинився на проблемі, коли неможливо здійснити належне повідомлення осіб про судовий розгляд через те, що люди виїхали за кордон. Він звернувся до Міністерства юстиції, щоб можна було розробити більш спрощений і швидкий (ніж той, що є в Конвенції) порядок проведення процесуальних дій з особами, які зараз за кордоном.

Маргарита Васильєва, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, в своїй доповіді розповіла про практику і проблеми судів апеляційної інстанції, але загалом продовжила тему пана Фоміна.

Вона згадала, які були питання під час застосування нової норми КПК щодо запобіжних заходів тримання під вартою. Була прописна процедура, що в разі неможливості слідчим суддею розглянути це питання запобіжний захід тримання під вартою вважається продовженим. Але сама процедура продовження не була прописана. Кожен суд робив те, що вважав за необхідне.

Пані суддя розповіла, що наразі захисники порушують питання: було подовжено строк запобіжного заходу, однак законом передбачено, що він подовжується до вирішення питання судом, але не довше ніж на 2 місяці. Захисники трактують це так: подано клопотання або суд вирішив у порядку ст. 331 КПК одноособово — суд або слідчий суддя повинні повернутись до розгляду вказаного клопотання, оскільки воно залишилось невирішеним.

«Позиція колег неоднозначна, — зауважує пані Васильєва, — більшість вважає, що питання вже вирішено і запобіжний захід продовжено. А дехто вважає, що клопотання дійсно лишилось без розгляду».

«Неповнота законодавства призводить до неоднакового застосування закону. Ми звертаємось до ВС, дякую, вони роз’яснюють швидко», — зазначила суддя.

Повертаючись до теми війни, Маргарита Васильєва зауважила, що в законі чітко написано: суд зобов’язаний зупинити провадження в разі, коли особу мобілізовано.

ДБР в умовах війни

Андрій Савченко, заступник керівника відділу Головного слідчого управління ДБР, професор, д.ю.н., під час свого виступу навів приклади з практики, а також певні статистичні дані щодо роботи ДБР.

За словами пана Савченка, в ДБР із кінця лютого розробили спеціальні алгоритми щодо:

• дій після затримання підозрілої особи, яка може бути причетною до ДРГ,
• забезпечення проведення слідчо-розшукових дій в приміщеннях чи інших володіннях народного депутата у невідкладних випадках,
• проведення негласних слідчих розшукових дій,
• примусового вилучення майна, об’єктів права власності рф та її резидентів,
• встановлення легітимності володіння зброєю в разі їх виявлення під час обшуку.

В умовах воєнного стану важливим залишається методичне забезпечення досудового розслідування, моніторинг змін і доповнень до законодавства, підготовка листів-орієнтувань, вивчення практики ВС та ЄСПЛ.

За даними пана Савченка, найбільше зараз у ДБР розслідувань:

• злочинів проти основ національної безпеки,
• кримінальних правопорушень щодо несення військової служби,
• злочинів проти миру, безпеки, людства і міжнародного правопорядку.

Пан Савченко навів приклад, коли двом російськім військовим, які впритул розстріляли лікарню в Тростянці Сумської області, оголошено підозри.

 Воєнний стан як кваліфікуюча ознака

Людмила Козятник, адвокат ЮК «АМБЕР», присвятила свою доповідь актуальній кваліфікуючій ознаці злочину — воєнному стану.

«Раніше вона передбачалася статтями Кримінального кодексу про відповідальність за військові злочини, проте, — зауважує пані Людмила, — тепер законодавець вніс зміни до інших розділів і статей КК, доповнивши диспозиції статей кваліфікуючою ознакою «воєнний стан» або взагалі новою редакцією статей КК».

3 березня ц.р. були внесені зміни до статей КК, які передбачають відповідальність за злочини проти власності: ч. 4 ст. 185 (крадіжка), ст. 186 (грабіж), ст. 187 (розбій), ст. 189 (вимагання) та ст. 191 (привласнення, розтрата майна), – їх доповнено кваліфікуючою ознакою «вчинення в умовах воєнного стану».

Людмила Козятник звернула увагу, що часто пограбування чи крадіжку називають мародерством, але за законодавством є суттєві відмінності між злочинами проти власності та власне мародерством:

«Якщо говорити про мародерство, то визначено відповідальність за викрадення речей на полі бою у вбитих чи поранених. Ця стаття розміщена в главі 19 КК разом з іншими воєнними злочинами. Цей злочин  відрізняється від крадіжки чи пограбування як за суб’єктним складом, так і за місцем вчинення злочину і належністю майна. Якщо відсутні такі ознаки, то діяння особи, пов’язане зі злочинами проти власності, слід кваліфікувати за загальними статтями кримінального закону» , — наголошує пані Козятник.

Запровадження воєнного стану посилило кримінальну відповідальність за правопорушення, в яких є кваліфікуюча ознака «вчинення правопорушення в умовах воєнного стану»: стст. 111 (держава зрада) і 113 (диверсія) змінами від 3 березня також були викладені в новій редакції. Частини 2 цих статей мають у диспозиції кваліфікуючу ознаку “вчинення злочину в умовах воєнного стану”, а покарання передбачає позбавлення волі або довічне, або до 15 років – найсуворіший вид покарання.

Також зміни від 24 березня внесено до ст. 114-2, якими встановлюється відповідальність за незаконне поширення інформації про військову допомогу та переміщення ЗСУ.

Також Людмила Козятник звернула увагу на те, що законодавець по-різному зазначає кваліфікуючу ознаку в тексті статей, на її думку, під час правозастосування таких норм, можливо, будуть виникати питання, тож необхідно або привести їх до однакового розуміння, або роз’яснити.

Злочин і кара

Основне, що мають на меті всі правники, — це щоб росія, військові злочинці та люди, які підтримують збройну агресію проти України, понесли відповідальність перед українським народом — так розпочав свою доповідь В’ячеслав Краглевич, партнер EQUITY.

Найбільша проблема буде в тому, пояснив пан Краглевич, як ми будемо повідомляти про судовий розгляд, дотримуючись принципу імунітету держави, і далі будемо намагатись виконати таке рішення в Європі:

«Так в українські суди їхні адвокати не прийдуть, але вже є практика, що в Європейські суди ходять їхні представники, висловлюють позицію, говорять, що рішення українських судів в частині стягнення збитків і притягнення до відповідальності прийняті з порушенням права на захист та неналежно повідомлено про справу».

КПК і КК мають підлягати змінам, які запропоновано в ЦПК і ГПК (проєкт № 7520), наголосив В’ячеслав Краглевич. Такі зміни дадуть змогу судитись із росією за відсутності відповідача та пов’язаних із ним осіб. Без необхідності належного повідомлення — лише через сайт судової влади.

Також у парламенті є два альтернативні законопроєкти № 7520-1 та №7520-2. Відповідно до них українські суди зможуть розглядати спори з росією і не дивитись на імунітет держави-агресора. Спікер позитивно оцінив всі три законопроєкти і вважає, що їх необхідно прийняти.

Крім цього, пан Краглевич навів уже наявну практику судів першої інстанції щодо стягнення компенсації з росії. Згадав він і рішення ВС про те, що можна судитись в Україні з росією, незважаючи на імунітет.

Спікер нагадав також про свіжу Конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах (ратифікована 1 липня 2022 року, набирає чинності для України з 1 вересня 2023 року). Він зазначив, що це новий документ, але основні меседжі дублюються з попередніми конвенціями — має бути належне повідомлення про судовий розгляд.

Як вихід, пан Краглевич пропонує або нові міждержавні угоди, або розробку нового конвенційного документа, щоб відійти від принципу суверенного імунітету.

«Яка може бути мова про їхнє порушене право на захист порівняно з тими злочинами, які вони вчиняють. Ми докладемо максимум зусиль, щоб винних було покарано, а збитки – відшкодовано», — резюмував пан Краглевич.