КАС ВС вказав на особливості застосування преференційної ставки ввізного мита під час імпорту з ЄС

Норми чинного митного законодавства не забороняють імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об’єкта замість єдиного документа-підтвердження.

На це вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 травня 2023 року у справі № 140/211/20.

Обставини справи

ТОВ оспорило в адміністративному суді податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС (просило визнати їх протиправними та скасувати), якими господарському товариству збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати ввізного мита та з ПДВ, а також застосовані штрафні санкції.

Позов обґрунтовувало тим, що під час ввезення на митну територію України виробничої лінії застосувало преференцію (звільнення від сплати ввізного мита) на підставі Угоди про асоціацію з ЄС. Під час митного оформлення спору з митним органом з питання сплати митних платежів не було.

Однак згодом податковий орган визначив податкові зобов’язання з огляду на те, що замість подання одного сертифіката походження виробничої лінії з Європейського Союзу позивач подавав митному органу такий самий сертифікат на кожну партію ввезеного товару.

Товариство вказувало, що норми Митного кодексу України, так само як і Протокол І до Угоди про асоціацію, допускають можливість подання одного сертифіката походження товару у разі постачання комплектного об’єкта замість подання кожного разу підтверджень походження під час розмитнення розібраного товару, що спрощує для експортерів та імпортерів митні процедури. Однак це є правом декларанта, а не його обов’язком.

Окружний адміністративний суд, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, задовільнив позовні вимоги.

Касаційний адміністративний суд у складі ВС залишив без задоволення касаційну скаргу ГУ ДПС та залишив без змін прийняті у справі рішення.

Висновки ВС

КАС ВС вказав, що суди, застосовуючи норми статті 26 Протоколу 1, врахували положення статті 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів щодо можливого звернення до додаткових засобів тлумачення договору.

Таким додатковим засобом тлумачення обґрунтовано визнали Методичні рекомендації щодо правил преференційного походження, що застосовуються між країнами Європейського співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами – учасницями Євро-середземноморського партнерства.

Зокрема, у коментарі Методичних рекомендацій до статті 26 Протоколу 1 зазначається, що імпортер, який має на меті постачання частинами, перед ввезенням першої партії товару мусить проінформувати експортера про необхідність отримання єдиного сертифікату походження для всього імпортованого продукту (комплектного об’єкта). Якщо кожне таке постачання супроводжуються підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження походження повинні бути прийняті митними органами країни-імпортера замість єдиного сертифіката походження, який видано на весь продукт.

«Підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що норми чинного митного законодавства (з урахуванням міжнародних договорів та угод, учасниками яких є Україна) не забороняють імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об’єкта замість єдиного документа-підтвердження», — зауважив КАС ВС.

Також читайте: КГС ВС вказав на особливості розгляду вимог щодо порушення переважного права на придбання частки в статутному капіталі ТОВ