КАС ВС вчергове визнав нечинним рішення РАУ про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) на адвокатів

Рада адвокатів України, приймаючи рішення, яким встановила для фізичних і юридичних осіб (які не є адвокатами чи адвокатським об’єднаннями) обов’язок платити за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та ВКДКА, вийшла за межі повноважень, установлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 травня 2023 року у справі № 640/17743/20.

Слід зазначити, що це не перше рішення РАУ про встановлення такої плати, яке скасовує суд.

Попередньо постановою від 21 грудня 2020 року у справі № 816/2353/17 КАС ВС вже визнавав нечинним аналогічне рішення РАУ від 23 вересня 2017 року.

Проте після визнання його нечинним ще апеляційним адміністративним судом РАУ 18 червня 2020 року прийняла нове аналогічне рішення, яке оспорювалося в цій справі.

Обставини справи

Громадянин звернувся в суд з позовом до НААУ, в якому просив визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України № 37 від 18 червня 2020 року.

Також він просив зобов’язати РАУ України утриматися від вчинення певних дій, а саме встановлення плати у будь-якому вигляді за подання заяв (скарг) щодо адвоката до кваліфікаційно-дисциплінарних комісії та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Окружний адміністративний суду м. Києва частково задовільнив позов та визнав протиправним і нечинним оспорюване рішення РАУ.

Вказане рішення скасував Шостий апеляційний адміністративний суд та відмовив у задоволенні позову повністю. Водночас суд зважав на те, що позивач не був суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто він безпосередньо не звертався зі скаргою на адвоката, а його доводи ґрунтуються на припущеннях такого звернення в майбутньому.

КАС ВС частково задовільнив касаційну скаргу громадянина та скасував постанову апеляційного суду, а рішення окружного адміністративного суду залишив у силі.

Висновки ВС

• КАС ВС вважає, що, встановлюючи плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною 1 статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов’язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов’язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.
• В контексті реалізації законодавчих гарантій, запроваджених Законом України «Про звернення громадян», який поширюється на спірні правовідносини в частині права кожного на безоплатне звернення до суб’єктів владних повноважень (суб’єктів публічних відносин) із відповідною заявою, установлення такого процедурного обмеження, як плата за організаційно-технічне забезпечення розгляду (заяв) скарг щодо поведінки адвоката, нівелює саму суть права особи на звернення.

«З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про те, що рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» є нечинним з моменту його прийняття», — констатував КАС ВС.

Водночас, відмовляючи в задоволенні вимог про зобов’язання РАУ утриматися від вчинення дій зі встановлення плати, КАС ВС зазначив, що предметом спору у цій справі не були будь-які дії відповідача, позивач оскаржував виключно нормативно-правовий акт, тому питання щодо зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій не могло бути предметом судового розгляду.

Читайте також: 7 змін, які варто очікувати
щодо адвокатського запиту, — НААУ