КАС ВС: розмір пенсії у зв’язку із втратою годувальника визначається на вибір заявника

Вдова судді у відставці звернулася до суду через відмову обласного департаменту Пенсійного фонду в переведенні її на пенсію у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість їй було обчислено пенсію в розмірі 50 % від пенсії за віком на загальних підставах померлого годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (від 9 липня 2003 року № 1058-IV).

Подробиці спору

Отже, спір виник щодо бази для обчислення пенсії у зв’язку із втратою годувальника. Позивачка вважала, що до розрахунку слід брати розмір щомісячного довічного грошового забезпечення. Тоді як Пенсійний фонд вважав, що розмір пенсії за віком, яку мав би отримувати суддя.

ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС вказав, що:

• відмова відповідача в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є правомірною.

Суд нагадав, що вже розглядав справи з подібними правовідносинами і дійшов висновку, що

«виплата довічного грошового утримання нерозривно пов’язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а тому її розмір не може бути базовою величиною під час розрахунку розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім’ї судді».

Водночас ВС звернув увагу на те, що раніше висловлювався щодо права утриманців судді, який перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ) у розмірі 70 % від заробітної плати судді.

“Ілюзорний” вибір заявника

З огляду на це Суд дійшов висновку, що ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв’язку із втратою годувальника – судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), визначається на вибір заявника, який звернувся за призначенням пенсії у зв’язку із втратою годувальника в розмірі:

• 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-XII),
• або 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV).

Вибір заявника (там, де він є) стає вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.

Обов’язок Пенсійного фонду

Отже, саме Пенсійний фонд та його органи, які повинні застосовувати законодавство з урахуванням висновків Верховного Суду, мають забезпечити умови, за яких особа:

• буде обізнана з умовами призначення різних пенсій;
• зможе робити усвідомлений вибір.

ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не встановили:

• чи мав суддя у відставці право на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу»,
• чи виконав відповідач обов’язок щодо ознайомлення позивачки з призначенням різних пенсій.

Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 (адміністративне провадження № К/9901/18184/21).

Читайте також: Ігрові майданчики підлягають технічній інвентаризації та паспортизації.