Інвентаризація на вимогу податкового органу: інструмент для встановлення об’єктивних обставин чи важіль тиску

Володимир Єніч, партнер АО AVER LEX

Іван Осколков, адвокат судової практики АО AVER LEX

Під час проведення податкових перевірок, коли вичерпані всі інші доводи, податківці нерідко наприкінці встановленого строку перевірки надсилають платнику податків вимогу про проведення інвентаризації за участю представника податкової. Частіше всього у так званому листі-вимозі можуть міститься вимоги щодо проведення інвентаризації саме сьогодні (у день вручення вимоги) та й у певний час (через годину-дві після отримання вимоги).

Що ж робити платнику податків, коли з об’єктивних причин інвентаризація не може бути проведена цієї самої миті за велінням податкової?

Аналізуючи положення Податкового кодексу України і Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене Міністерством фінансів України від 02.09.2014 № 879, КАС ВС у своїй постанові від 26.09.2023 у справі 640/19859/21, можемо зробити висновок, що:

• контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати проведення платником податків інвентаризації;
• контролюючий орган має надіслати належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації;
• платник податків, який отримав вимогу про проведення інвентаризації, зобов’язаний її провести;
• розпорядчим документом керівника платника податків створюється інвентаризаційна комісія. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи;
• посадові особи контролюючого органу (за їх згодою) можуть бути присутні під час проведення інвентаризації.

Водночас у межах вказаної справи контролюючий орган вимагав від платника податків провести інвентаризацію в конкретний день та час (через дві годити після вручення вимоги) в присутності фахівців контролюючого органу.

Однак з об’єктивних причин інвентаризація була проведена через декілька днів після її призначення та за відсутності фахівців контролюючого органу, чим останній був дуже незадоволений та навіть відмовився брати до уваги копії інвентаризаційних описів, які були надані платником податків до заперечень на акт перевірки.

Цікавими є висновки КАС ВС із цього приводу, який зазначив, що Положенням № 879 не визначено, що інвентаризацію в законний спосіб можливо провести виключно в день її призначення.

Оскільки в наказі платника податків про призначення інвентаризації за вимогою контролюючого органу не було вказано конкретної дати її проведення, її було проведено в інший день, про що були проінформовані фахівці податкової, які, зі свого боку, просто проігнорували це повідомлення та не з’явились під час проведення інвентаризації.

Однак під час розгляду судової справи про визнання протиправним та скасування ППР податковий орган використовував вказані обставини та трактував їх як ухилення платника податків від виконання законної вимоги провести інвентаризацію, що дало йому підстави стверджувати, що придбаний платником податків товар використаний ним не в межах його господарської діяльності.

Та вказані доводи податкового органу судами всіх інстанцій були визнані безпідставними та такими, що свідчать про наміри податкового органу притягнути платника податків до відповідальності за формальними ознаками.

Отже, з наведеного випливає таке:

• податковий орган хоч і має право вимагати проведення інвентаризації під час перевірки, однак не має права диктувати певний день та час проведення такої інвентаризації, оскільки чинним законодавством не передбачено таких повноважень податкового органу;
• фахівці контролюючого органу за їх згодою мають право бути присутніми під час проведення інвентаризації, однак їх відсутність не може ставити під сумнів результати інвентаризації, якщо такі фахівці не з’явились під час проведення інвентаризації, про час та місце проведення якої вони були попереджені заздалегідь.

Таким чином, інвентаризація є засобом доказування / встановлення об’єктивних обставин, а не важелем тиску на платника податків із боку податкового органу, який зобов’язаний діяти виключно на підставі та в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством України.