Ініціювати застосування субсидіарної відповідальності можна лише після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, — висновок палати КГС ВС

Право ліквідатора чи кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків із кредиторами на підставі проведення такої реалізації в ліквідаційній процедурі.

На це серед іншого вказала судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19 червня 2024 року у справі № 906/1155/20.

За обставинами справи

Ліквідатор боржника ТОВ у межах справи про банкрутство звернувся з позовом до його боржника та засновника про покладення на них субсидіарної відповідальності відповідно до статті 61 КУзПБ і стягнення суми загальної заборгованості боржника перед його кредиторами.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримав апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що не настав момент, з якого за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену в цій справі процедуру формування ліквідаційної маси боржника.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС змінила мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки ВС

КГС ВС акцентував таке.

• Однією з обов’язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
• Розмір вартості ліквідаційної маси має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
• Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум із винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то в ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
• Тож розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб’єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів і здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
• Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилася непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
• Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, і розрахунків із кредиторами на підставі проведення такої реалізації в ліквідаційній процедурі.

«Наведений підхід зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство – до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих у результаті реалізації всіх виявлених у боржника активів, із встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб’єктів і суб’єктивної сторони відповідного правопорушення», — зауважила судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.

Тож до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, із встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Застосування позовної давності

У питанні щодо обчислення позовної давності під час застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство КГС ВС відступив від правової позиції, що ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи – боржника, та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

КГС ВС виснував, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов’язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Читайте також: ВККС визнала суддю
Авдіївського міського суду Донецької
області такою, що не відповідає посаді