Олександр Луговський, партнер ETERNA LAW |
Роман Синюта, юрист ETERNA LAW |
1 липня Верховна Рада схвалила законопроєкт про ратифікацію Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах (Гаазька конвенція про судові рішення). Україна — одна з шести держав-підписантів та потенційно перша держава, що ратифікує Конвенцію. Крім України, Конвенцію підписали Уругвай, Ізраїль, Коста-Ріка, російська федерація та США. Конвенція вступить в силу через 12 місяців після того, як її ратифікують дві держави.
Гаазька конвенція про судові рішення має на меті спростити та уніфікувати визнання і виконання іноземних судових рішень держав-учасників за моделлю, подібною до Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.
Сьогодні в Україні визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах регулюється
Наявність міжнародного договору не обов’язкова для визнання та виконання іноземного судового рішення в Україні.
Якщо такий договір відсутній, то судове рішення визнається відповідно до ЦПК за принципом взаємності. Вважається, що цей принцип існує, поки не доведено протилежне. Якщо ж відповідний міжнародний договір укладено, то його правила та вимоги мають пріоритет над положеннями національного законодавства.
Цивільний процесуальний кодекс передбачає перелік підстав, за яких суд може відмовити у визнанні іноземного судового рішення.
На практиці одна з ключових підстав для відмови – неналежне повідомлення іншої сторони про процес.
У Кодексі зазначено, що у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо сторона, стосовно якої ухвалено рішення іноземним судом, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи.
У судовій практиці вироблено критерії того, що можна вважати належним повідомленням. Наприклад, КЦС ВС у постанові у справі № 201/3600/16-ц від 6 березня 2019 року зазначає, що належність повідомлення сторони про судовий процес підлягає визначенню згідно з процесуальним законодавством держави місця проведення судового розгляду. Така позиція логічна, адже суд іноземної держави користується власними процесуальними правилами, що можуть мати свої особливості. Водночас українському суду доведеться з’ясовувати положення процесуального права іноземної держави, щоб упевнитися, чи його вимог дотримано.
Також КЦС ВС в постанові у справі № 638/1720/20 від 14 липня 2021 року зазначив, що під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд». Виходить, ключовим є повідомити сторону саме про судове засідання, навіть якщо вона раніше отримала копію позову чи аналогічного документа.
Хоч ці позиції прямо не суперечать одна одній, вони можуть викликати додаткові запитання. Наприклад, коли сторона отримала позов, проте надалі ухиляється від отримання виклику в судове засідання. В цьому випадку сторона може вважатися належно повідомленою про процес за правилами держави суду, проте не буде такою в контексті української судової практики.
Гаазька конвенція про судові рішення пропонує уніфіковане та дещо спрощене регулювання визнання та виконання іноземних судових рішень. Конвенція застосовується до цивільних та комерційних (господарських) справ, проте виключає деякі категорії справ, зокрема щодо сімейних питань, наклепу, приватності, перевезення пасажирів і товарів. Крім того, Конвенція не перешкоджає визнанню та виконанню судових рішень згідно з національним законодавством.
Відповідно до Конвенції визнаються судові рішення, що набрали законної сили в державі ухвалення, та виконуються, якщо вони підлягають виконанню в державі ухвалення.
Доволі цікавим є положення про неналежне повідомлення відповідача. А саме: у Конвенції вказано, що у визнанні або виконанні може бути відмовлено, якщо документ, на підставі якого відкрито провадження, або еквівалентний документ, який містить викладення основних елементів позову:
Ключовим елементом є вручення відповідачу саме позовної заяви чи аналогічного документа.
Це дасть йому змогу дізнатися про існування судового процесу та його суть. Надалі відповідач буде мати змогу організувати свій захист, зокрема з’ясувати час та місце розгляду, призначити представників тощо. З іншого боку, після належного вручення позовної заяви подальше його ухилення від участі у судовому процесі втратить свій сенс.
Якщо виконання судового рішення запитується у державі, де перебуває відповідач, важливим є й спосіб вручення йому позову. Зазначається, що такий спосіб має бути сумісним з основоположними принципами запитуваної держави стосовно вручення документів. Це положення можна розуміти так, що Конвенція допускає вручення у способи, відмінні від порядку, передбаченого Гаазькою конвенцією про вручення судових документів. У такому разі в Україні, наприклад, слід брати до уваги відповідні положення національних процесуальних кодексів. Критерієм для українського суду буде те, чи закордонна процедура сумісна з національною, а необхідність вдаватися в деталі іноземного процесуального права відпадає.
Як бачимо, порівняно з національним законодавством та актуальною судовою практикою, Конвенція залишає менше місця для маневрів недобросовісним відповідачам. Одночасно критерії вручення стають більш зрозумілими для національних судів. Чіткий порядок повідомлення про процес забезпечує більшу передбачуваність у майбутній процедурі визнання та виконання.
Насамперед, хоч Конвенція і буде ратифікована Україною, вона ще не набере чинності. Наразі не зрозуміло, як швидко її ратифікує ще одна держава та скільки загалом держав вирішать до неї приєднатися.
Водночас, коли Конвенція вступить в силу, учасники судового процесу зможуть скористатися уніфікованою та передбачуваною процедурою визнання іноземних судових рішень. Що більша кількість держав приєднається до Конвенції, то сприятливішим буде її вплив на міжнародну торгівлю та транскордонне судочинство. Крім того, більша передбачуваність у відносинах має підвищити інвестиційну привабливість держав-учасниць.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…