Яке майбутнє чекає на Вищий суд з питань інтелектуальної власності?

Сьогодні, 31 березня 2021 року, проходить круглий стіл “Інтелектуальна власність: розвиток законодавства та еволюція господарського судочинства“.

Захід проводить Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у співпраці з проєктом Ради Європи “Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя” в онлайн-форматі, його присвячено 30-річчю створення господарських (арбітражних) судів України.

Богдан Львов, к. ю. н., заступник Голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського Суду, зазначив, що підвищення рівня освіти в контексті інтелектуальної власності є актуальним питанням як для юридичної спільноти, для суддів України, так і для самих громадян.

Пан Львов констатував, що протягом останніх кількох років неодноразово питання правовласників, пов’язані із захистом інтелектуальної власності, не знаходять ефективного судового захисту, правовласники перестають звертатися до суду, їхні права залишаються без захисту і без реалізації, це негативно позначається на економічному досвіді держави. Саме тому і було підтримано створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності, хоча ця тема наразі дуже болісна, тому що жоден суд не створювався так довго.

Конкурс на заповнення посад суддів був оголошений  ще у вересні 2017 року, проте вже четвертий рік цей суд не створюють. Головна причина цьому – відсутність Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), яка внаслідок законодавчих змін не працює в Україні останні півтора року. Хоча кандидати, які виявили бажання обійняти посаду судді в цьому суді, не втратили надію і витрачають час на підвищення власного освітнього рівня і кваліфікації.

Віктор Москаленко, суддя, заступник голови Вищого господарського суду України у відставці, вважає, що завершення розпочатого конкурсу та інфраструктури для запуску IP-суду недостатньо. Актуальним є те, що чинним законодавством не визначено, за яких умов IP-суд може розпочати роботу, як визначається день початку його роботи та Апеляційної палати, як публікуватиметься повідомлення про цю подію, відсутні норми щодо перехідних положень стосовно розгляду судами відповідних справ.

Необхідно передбачити, що з початком діяльності IP-суду суди господарської, адміністративної та цивільної юрисдикції закінчують розгляд відповідних справ, а нові позовні заяви подаються до новоутвореного суду. Треба внести корективи до процесуального законодавства щодо розгляду справ про визнання торговельної марки добре відомою. Наразі суди розглядають такі справи лише у разі, якщо вимога про визнання торговельної марки добре відомою поєднана з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про конфліктну торговельну марку. Проте без такого поєднання справа про визнання торговельної марки добре відомою за відсутності спору про право за своїм змістом є справою про встановлення факту, що має юридичне значення, тому не може розглядатися виключно за правилами позовного провадження.

Отже, для цієї категорії справ потрібно запровадити особливості їх розгляду або ж надати право розглядати справи за відсутності спору Апеляційній палаті Національного офісу інтелектуальної власності, рішення якої оскаржуватиметься в судовому порядку.

Антон Капітоненко, юрист МЮГ Baker McKenzie, вважає, що в Україні є все-таки шанс створити ефективну прозору систему захисту права власності, яка б мала високу довіру населення і не зазнавала інтенсивного зовнішнього впливу. Надзвичайно важливим елементом такої реформи є створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Вимоги до кандидатів в судді наразі встановлені на достатньо низькому рівні, що в майбутньому може підірвати саму ідею створення окремого спеціалізованого суду.

“Якщо проаналізувати кандидатів, які були допущені до конкурсу на вакантні посади суду, а їх було 210 на 21 вакантну посаду, то 90% кандидатів є представниками суддівського корпусу, багато з яких можуть не мати досвіду розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності,  і лише 10% є патентними повіреними / адвокатами, які мають підтверджений досвід у сфері інтелектуальної власності. Серед 21 кандидата, які набрали найбільшу кількість балів під час іспиту, 20 кандидатів є суддями і лише 1 із них є патентним повіреним”, – підкреслив пан Капітоненко.

Олена Орлюк, д. ю. н., професор, в. о. директора Інституту права Київського національного  університету імені Тараса Шевченка, наголосила на позитивності змін у процесуальному законодавстві, якими було чітко визначено, що сфера інтелектуальної власності підпадає під відання Господарського процесуального Кодексу.

Однак залишається досить велика кількість питань, які вимагають уточнення і внесення змін до законодавства, в т.ч. до процесуальних кодексів. За останні тижні у Верховній Раді України активно обговорюється питання щодо можливих змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», для того щоб там IP-суд як спеціалізований суд залишився і був підтверджений його статус, а також щоб запустилася процедура розблокування роботи ВККС і кандидати в судді мали змогу завершити добір. На погляд Олени Орлюк, цей суд має збільшити свій склад і в цьому контексті має бути переглянуто критерії до суддів:

“IP-суд має працювати. Підтвердженням цьому слугує вся та практика, яка склалася за попередні роки. Я абсолютно впевнена, що цей суд буде створений та запрацює за правилами господарського судочинства”, – вважає вона.

Анатолій Кодинець, д. ю. н., завідувач кафедри інтелектуальної власності та інформаційного  права Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, висловив думку, що, розглядаючи спори з права інтелектуальної власності, суддя має не лише вирішувати певні питання правового характеру, але і технічного також. У вирішенні цих питань має допомагати судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності.