Geek Journal Vs. «1+1»: що таке fair use і чому блогер може втратити канал через порушення авторського права

Ситуацію навколо каналу з українськомовними оглядами фільмів Geek Journal, який опинився під загрозою блокування через низку скарг телеканалу «1+1», можна аналізувати з різних боків. Крізь призму свободи слова і захисту українськомовного якісного контенту, якого, за мірками Всесвітньої павутини, і так катма. З цієї точки зору все доволі очевидно:

свободу слова має бути гарантовано, а українські контенти для української авдиторії — захищено.

Але є ще інший бік питання — захист авторського права. На жаль, культура споживання об’єктів інтелектуальної власності в Україні перебуває на недостатньо високому рівні. У питанні протистояння Geek Journal і «1+1» саме авторське право і доктрина fair use стали розмінною монетою. І тут все не так уже й очевидно.

Ми звернулися по допомогу до юристів, які спеціалізуються на авторському праві, і адресували їм низку запитань. Наприклад, чи є порушенням авторського права використання частини контенту в огляді фільму блогером?

Низка факторів

Владислав Шаповал, партнер і засновник ЮФ «ЛЕКСФОР», адвокат, переконаний, що критика чужого твору з його доречним цитуванням однозначно є випадком вільного використання такого твору, що не потребує будь-яких дозволів чи узгоджень.

«Однак у цифровому середовищі межа між порушенням прав на аудіовізуальний продукт і його добросовісним використанням є доволі нечіткою, тому аргументи на свою користь мають обидві сторони конфлікту: блогеру можна закидати відсутність посилання на автора/джерело запозичення, порушення тривалості цитати і невиправданість її мети; медіагрупу можна звинувачувати в зловживанні правом, обмеженому тлумаченні поняття fair use і зазіханні на свободу слова», — переконаний Владислав Шаповал.

«Ситуацію треба розглянути повно та всебічно, з’ясувати мету, способи та види використання фрагментів аудіовізуальних творів (фільмів) у так званих блогах. Варто зауважити, що в кожній країні встановлено свої критерії добросовісного використання, так званий принцип fair use», — коментує Євгенія Ступчук, керівник юридичного департаменту Secret Service Entertainment Agency, юрисконсульт SSD&P (Великобританія).

Добросовісне використання

За її словами, добросовісне використання твору передбачає дотримання таких базових принципів:

• використання фрагмента з аудіовізуального фільму в оригіналі, під час якого фрагмент не підлягає зміненню чи спотворенню, не завдає шкоди оригіналу;
• зазначення джерела походження твору (його авторів/правовласників);
• незначні обсяги використання твору;
• некомерційне використання.

Євгенія підкреслює, що дотримання всіх зазначених принципів дає можливість визначити використання твору як добросовісне.

Комерційна мета – монетизація

Пані Ступчук пояснює, що здебільшого блогери використовують фрагменти фільмів саме з комерційною метою:

1. кількість переглядів користувачами відео впливає на загальний дохід каналу блогера, адже в основному всі вони монетизуються;
2. фрагмент відео може бути використано з метою реклами іншого об’єкта (наприклад, порівняння з роботами іншого режисера), в такому випадку принцип добросовісного використання порушено.
3. зміст використання відіграє вагому роль. Якщо використання фрагмента фільму завдає шкоди його правовласнику або саме використання спотворює фільм чи ідею, то воно не може бути добросовісним.
4. важливе питання тривалості використання. Якщо фрагмент фільму становить половину відео, наприклад, то таке використання не буде вважатися добросовісним.

Вона резюмує: «Щоб надати оцінку використанню відео, потрібно врахувати всі ці фактори».

Як пояснює Костянтин Зеров, в Україні факт комерційного використання (монетизації) блогерського контенту не є релевантним для визначення того, чи потребує використання твору попереднього погодження (так само це не є визначальним фактом кваліфікації відповідного використання в межах доктрини fair use у США).

Чесно буває по-різному: у різних країнах – різне законодавство

Відповідаючи на наше запитання, Костянтин Зеров, к.ю.н., юрист у сфері авторського права, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, також радить звернути увагу на низку моментів. Зокрема, треба розуміти «доступність» контенту блогерів на території певної держави.

«Це впливає на застосування відповідного правопорядку щодо умов вільного використання твору: fair use у США, fair dealing в Англії чи чіткий перелік дозволених випадків вільного використання творів (статті 21–25 Закону України «Про авторське право і суміжні права») в Україні», — розмежовує Костянтин.

Він додає, що ця сама територіальність стосується також обмеження відповідальності вебресурів, на яких блогери розміщують свої огляди (DMCA в США; національна імплементація статті 17 Директиви про авторське право на єдиному цифровому ринку Європейського Союзу в країнах ЄС чи Закон України «Про електронну комерцію»).

«Також потрібно розуміти, що саме використовує блогер: скажімо, аудіовізуальний твір чи відеограму (запис концерту). Умови їх вільного використання можуть відрізнятися в різних країнах», — зауважує коментатор.

А також, за словами Костянтина Зерова, слід пересвідчитися, чи дотримується блогер умов вільного використання (обов’язкове зазначення імені автора і джерела запозичення), навіть якщо його випадок використання і визнається законодавством допустимим.

Fair use для YouTube

Говорячи про порушення авторських прав власником YouTube-каналу Geek Journal у контексті використання частини відеоряду з відомої української програми, Владислав Погорілий, юрист практики IP&Data protect Juscutum, найперше з’ясовує значення поняття fair use («добросовісне використання») в рамках відеохостингу YouTube.

«Відповідно до політики хостингу, під добросовісним використанням розуміється юридичний принцип, відповідно до якого захищені авторським правом матеріали за певних умов можна використовувати без дозволу власника цих прав. Принцип добросовісного використання не застосовується автоматично або на підставі згадок про нього. Якщо ви використовуєте чужий твір, захищений авторським правом, немає гарантії, що на ваш випадок поширюється принцип добросовісного використання», — застерігає Владислав.

За його словами, ключовими для розуміння та віднесення контенту до такого, що порушує право fair use, є чотири фактори:

1. мета й характер використання, зокрема, як використовується спірний твір — із комерційною метою чи для некомерційних потреб;
2. походження захищеного авторським правом твору;
3. обсяг і значимість використаної частини стосовно всього твору, захищеного авторським правом;
4. наслідки використання для потенційного ринку або вартості захищеного авторським правом твору.

Владислав Погорілий зазначає, що законодавець ніяк не закріплює поняття fair use в українському законодавстві, натомість наголошує на можливості правомірного використання твору без згоди автора із зазначенням імені автора.

Попередній дозвіл і виправдана мета

Чи потрібно отримувати попередній дозвіл у всіх правовласників блогерам, які роблять огляди книжок, фільмів, нових музичних альбомів тощо? І якщо так, то чи не знівелює ця дозвільна система існування блогерства як такого?

Ці питання Костянтин Зеров коментує так: «Якщо ми говоримо про Україну, то без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається лише обмежений перелік випадків вільного використання».

Серед цього переліку, втім, є використання, зокрема, цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, якщо воно зумовлене критичним, полемічним або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються.

«У всіх інших випадках використання твору потрібно отримати письмову згоду правовласника», — зазначає ІР-юрист.

Євгенія Ступчук, зі свого боку, ще раз підкреслює, що в кожній країні може бути встановлено різні принципи добросовісного використання твору. Окрім уже зазначених базових принципів у YouTube, стаття 21 Закону України «Про авторське право та суміжні права» надає можливість відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою, за умови, що це не заборонено автором.

«Тобто все залежить від самого відео, мети використання фрагмента твору, обсягів використання та форми (комерційної чи некомерційної). Якщо буде дотримано цих принципів і цілей використання твору, тоді не буде порушено авторських прав і правил YouTube», — переконана Євгенія.

Судова площина

Розглядаючи питання добросовісного використання контенту з метою створення власного на хостингу, першочерговим і головним, за словами Владислава Погорілого, є те, що всі спори, а також питання щодо використання того чи іншого контенту, повинні вирішуватися з урахуванням умов використання відеохостингу YouTube, а також DMCA (Digital Millennium Copyright Act, Закон США про авторське право).

«Відповідно до згаданих вище умов, на всі відносини з YouTube поширюються закони Великобританії, і юридичні спори можуть розглядатися в судах Англії та Уельсу, якщо це прямо не заборонено законодавством сторін. Тобто на використання контенту з метою створення власного на відеохостингу YouTube поширюються правила Великобританії та Уельсу, а також fair use у контексті законодавства США», — звертає увагу Владислав Погорілий.

Владислав Шаповал також зауважує, що цей спір мав би вирішувати суд, але в інтернеті його функцію тепер дедалі частіше виконують адміністрації платформ: корпорації самостійно встановлюють правила використання, застосовують власні інструменти виявлення порушень цих правил і самі ж карають порушників — відключають їх від сервісу, позбавляючи таким чином авдиторії/заробітку.

«Подекуди важко зрозуміти, в чому саме полягало порушення та якими були підстави для бану, і такі вади аргументації роблять рішення анонімних модераторів соцмереж схожими на деякі рішення українських судів (хоч, на відміну від останніх, алгоритми онлайн-платформ не можна підозрювати в корупції)», — іронізує партнер «ЛЕКСФОР».

Модерація YouTube

Також ми поцікавилися в юристів: YouTube перевіряє, чи справді блогер перейшов межу fair use?

Костянтин Зеров відповідає, що YouTube за загальним правилом підпадає під законодавство США і в межах подання правовласниками скарг керується законом DMCA. Межі fair use (США) визначає суд, а не платформа.

Щодо аналізу роликів, які публікуються на YouTube, на fair use, Владислав Погорілий зазначає, що майже 80 % усього підозрілого контенту видаляється за скаргами користувачів за допомогою заяв на доступ до інструментів захисту авторських прав. Щодо решти 20 %, то їх усувають за допомогою додаткових інструментів відеохостингу, зокрема за допомогою спеціальних алгоритмів, які дають змогу просканувати те чи інше відео за кілька хвилин після його публікації.

Євгенія Ступчук додає, що YouTube може заблокувати відео, якщо в ньому міститься реклама. Однак на практиці YouTube реагує виключно на підставі скарг від правовласників об’єктів авторського права.

«Якщо правовласником буде доведено порушення авторського права, то блогер за незаконне використання об’єкта може сплатити правовласнику завдані збитки або компенсацію, розмір якої встановлює суд. Окрім того, більш ніж три скарги на канал блогера можуть стати причиною видалення YouTube-каналу блогера без можливості поновлення», — говорить про санкції Євгенія.

Алгоритм захисту

А тепер кілька слів про стратегію захисту. Владислав Погорілий радить: у разі якщо власником каналу Geek Journal було отримано заяву через систему Content ID, йому варто оскаржити її за допомогою тієї самої системи, подавши апеляцію на заяву через систему Content ID.

«У такому випадку власник авторських прав отримає сповіщення і матиме 30 днів для оскарження заяви. Він повинен буде вчинити одну з таких дій: відкликати заяву, нічого не робити або подати ще один запит на негайне вилучення відео. В іншому випадку власнику каналу Geek Journal треба звертатися до суду для захисту своїх інтересів», — рекомендує Владислав.

Костянтин Зеров пропонує:

1. Дотримуватись умов вільного використання творів чи об’єктів суміжних прав (обов’язково зазначати ім’я автора і джерело запозичення).
2. Не чекати отримання третьої скарги, а вже в разі отримання першої скарги від правовласника заявляти (в межах процедури DMCA) про відсутність факту порушення з відповідним обґрунтуванням.
3. Не створювати «хайп задля хайпу» та вигляд «жертви», а діяти в межах правового поля.

Євгенія рекомендує використовувати незначні фрагменти з посиланням на джерело та правовласника (автора) і виключно з навчальною та/або інформаційною метою без спотворення змісту твору. Якщо мета використання все ж таки комерційна, тобто порівняльна реклама або відеоогляд на замовлення, — звертатися за згодою до правовласника.

«В Україні громадська думка ще ніколи не ставала на бік тих, хто намагається захищати свої авторські права, тож обрана блогером тактика «хайпу» навколо цього кейсу, напевно, є ефективною — медіагрупа, підрахувавши PR-втрати, відступить та відкличе скарги, і постраждалий YouTube-канал продовжить свою монетизацію. До наступних страйків», — підсумовує Владислав Шаповал.

P.S. Поки ми готували матеріал, страйки «1+1» (заявки про порушення авторського права) були відкликані з каналу GeekJournal. Наразі невідомо, чи саме «плюси» їх відкликали. Зникненню скарг передував суспільний резонанс, в соцмережах набув популярності хештег #SaveGeekJournal. Але прецедент є – блогер може втратити свій канал, якщо скарга правовласника буде прийнятною і її не оскаржити: спочатку на платформі, а потім – в суді. Як це зробити, і як цьому запобігти, ми і спробували з’ясувати у юристів.