Форс-мажор: чи звільняє карантин від виконання зобов’язань

У статті аналізуються наслідки запровадження карантину, віднесення цієї обставини до форс-мажору та умови звільнення від цивільної відповідальності за невиконання договору в період обмежень.

Починаючи з 12 березня 2020 року в Україні встановлено карантин – комплекс тимчасових заходів та обмежень, які запроваджуються урядом України з метою ліквідації епідемій (ст.ст. 1, 29 Закону про захист населення від інфекційних хвороб).

Перші обмеження

Постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 передбачала лаконічні заборони відвідування закладів освіти та проведення масових заходів понад 200 осіб.

Приводом таких обмежень, як не дивно, стала епідемічна ситуація в інших країнах світу. Станом на 11 березня (прим. день прийняття постанови Кабміну) був зафіксований лише один випадок хвороби. При цьому, 7 березня Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила про офіційне визнання хворими понад 100 тис. осіб, а 11 березня врахувала стрімке збільшення кількості фактів за останні два тижні та визнала поширення COVID-19 пандемією.

Також 11 березня київська місцева влада запровадила «свої» більш жорсткі обмеження на території м. Києва: призупинила навчальний процес у всіх закладах освіти, роботу розважальних центрів (відповідних зон в торговельних центрах), театрів, кінотеатрів, музеїв, культурно-масових заходів, заборонила масові заходи понад 60 учасників. Такі «регіональні ініціативи» спричинили хвилю запитів бізнесу щодо ускладнення або неможливості виконання договірних обов’язків.

Протягом перших днів обмежень суб’єкти господарювання вирішували чи виконувати заборони, а якщо виконувати у який спосіб.

Наступні рішення влади

Юристи звертали увагу громадськості на відсутність голови Державної СЕС (прим. яка ліквідована), який за посадою є головним державним санітарним лікарем України, що ставить під сумнів як правомірність призначення заступника Міністра охорони здоров’я держсанлікаря, і як наслідок, введеного за його поданням карантину. Жваву дискусію викликало питання правомірності місцевих обмежень, які встановлюються за поданням регіональних держсанлікарів, які відсутні внаслідок ліквідації Державної СЕС.

12 березня Торгово-промислова палата України поспішила повідомити, що не має повноважень на загальнодержавному рівні визнавати карантин або спалах коронавірусу непереборною силою. При цьому зауважила, що наявність в переліку форс-мажорних обставин таких подій, як «епідемія», «надзвичайна ситуація», «обмежувальні дії влади» посилює позицію, але заявник все одно повинен довести, що коронавірус або заходи по боротьбі з ним є форс-мажором.

Вказана позиція ТПП була розтиражована у ЗМІ із гучним заголовком «Карантин не є форс-мажором», але на сьогодні таке роз’яснення ТПП автору віднайти не вдалось.

16 березня уряд прийняв Постанову №215 (прим. зміни до Постанови №211) та фактично зупинив роботу бізнесу, який безпосередньо працює із населенням (заклади громадського харчування, ТРЦ, фітнес-центри тощо), значно обмежив роботу перевізників пасажирів залізничним, автомобільним транспортом, а також закрив метрополітени Києва, Харкова та Дніпра.

Хоча постанова і містить винятки про можливість роботи банків, страхових компаній, торговців продуктами харчування, паливом, засобами зв’язку, медичними виробами, але слід визнати, що за своїм масштабом такі заходи є безпрецедентним зупиненням «роздрібного» бізнесу.

Форс-мажор

На вказаному обмежувальному фоні зовсім невипадковою є норма «антикороновірусного закону» №530-IX від 17.03.2020 року, якою «карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України» був внесений до переліку обставин непереборної сили (форс-мажору).

За загальним правилом непереборна сила є обставиною, яка «звільняє» особу від відповідальності (ст. 617 ЦК України). Відповідна норма поширюється як на громадян, так і підприємства, як на договірні, так і недоговірні зобов’язання, зокрема випадки завдання шкоди (ч. 3 ст.1166, ч. 5 ст. 1187 ЦК, ч. 2 ст.1209 України). Але найбільший інтерес до умов звільнення від відповідальності проявляє саме бізнес, який раптово та «у всій красі» відчув наслідки постанов уряду.

Звільнення від відповідальності

Незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб’єктів господарювання від відповідальності. Вони мають довести, що порушення зобов’язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень.

Важливо, що значення мають виключно заборони Кабінету Міністрів України (карантин), а не інших органів, зокрема Київської міської державної адміністрації тощо. За певних умов «регіональні ініціативи» можна кваліфікувати непереборною силою, якщо сторони внесли в перелік форс-мажорних обставин конкретного договору «дії, рішення органів державної влади, місцевого самоврядування» тощо.

Необхідно розуміти, що окремі наслідки як карантину, так і обмежувальних рішень органів місцевої влади, які вже мають місце або можуть виникнути в майбутньому не визнаються форс-мажором. До таких випадків належать, зокрема, фінансова, економічна криза, дефолт, зростання курсів іноземної валюти, порушення обов’язків партнерами, відсутність потрібних для виконання зобов’язання товарів або грошових коштів.

Значення договору

Для «запуску процесу звільнення від відповідальності» необхідно проаналізувати укладений договір, наявність домовленостей з питань форс-мажорних обставин (перелік обставин, строки, порядок повідомлення, наслідки тощо), своєчасно та належним чином повідомити іншу сторону про виникнення обставин форс-мажору, підготувати необхідні докази впливу заборон на неможливість виконання конкретного обов’язку та звернутись із заявою до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Порядок звернення (регламент), строки видачі сертифікатів, орієнтовний перелік документів, зразки заяв тощо перебувають у вільному доступі на веб-порталі Торгово-промислової палати України.

Слід пам’ятати, що форс-мажор засвідчуються за кожним окремо зобов’язанням (договором, окремим податковим, іншим зобов’язанням чи обов’язком), і тягар доведення виникнення, існування та впливу таких обставин для конкретного обов’язку лежить саме на заявнику. ТПП самостійно не здійснює збір доказів, але може в процесі розгляду вимагати подання оригіналів документів для огляду, додаткових відомостей, документів, пояснень тощо.

Оскільки непереборною силою є надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань (ст. 14-1 Закону про торгово-промислові палати), можна розраховувати на звільнення від відповідальності, якщо дійсно неможливо виконати обов’язки, і така об’єктивна неможливість зумовлена заборонами, які зазначені у Постановах КМУ від 11.03.2020 року №211 та від 16 березня 2020 р. №215.

Застосування форс-мажору

Будь-які труднощі, ускладнення, а тим-більше небажання виконувати зобов’язання під час карантину не є непереборною силою. Окремі факти ускладнень, «економічної недоцільності» можуть бути визнані істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Це може бути підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін, а за її відсутності – у судовому порядку.

У разі визнання карантину форс-мажорною обставиною для конкретного обов’язку, підприємця буде звільнено від негативних наслідків порушення договору (штрафів, пені, необхідності виконання додаткових обов’язків тощо). Але це не означає, що договір припиняється, і більше не потрібно виконувати основне зобов’язання: повертати гроші, постачати товар, надавати послуги тощо.

Мінімізація збитків

Керуючись правилом переваги поганого миру над доброю війною, при виникненні спірних ситуацій  не слід нехтувати переговорним процесом.

Є очевидним, що для бізнесу, який безпосередньо працював із населенням в режимі «он-лайн», є постачальником товарів та послуг для таких суб’єктів, збитки неминучі. Для того, щоб їх мінімізувати, необхідні взаємні поступки та домовленості, які слід письмово оформити.

Віталій Колесніков, адвокат