Дії особи, яка захищається від нападу, є умисними, але не виключають стан необхідної оборони – ККС ВС

Касаційний кримінальний суд пояснив, що умисні дії особи не виключають стан необхідної оборони.

Суть справи

Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, визнав особу винною у вчиненні умисного вбивства (частина перша ст. 115 КК) та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Суди визнали, що у засудженого після сварки з сином його співмешканки, після усвідомлення, що він прийде до нього з метою помсти на ґрунті попереднього конфлікту, виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою недопущення повторного насильства стосовно себе. Коли потерпілий прийшов на територію домоволодіння засудженого із сокирою в руках, останній зробив влучний постріл з рушниці у грудну клітину, що спричинило смерть потерпілого.

Висновок ККС ВС (постанова від 16 березня 2021 року у справі № 627/1021/17)

Касаційний кримінальний суд ВС скасував вирок районного суду та звільнив засудженого з-під варти, визнавши, що він перебував у стані необхідної оборони.

Суд визнав, що причиною дій особи було попереднє застосування щодо нього насильства і те, що потерпілий йшов на нього із сокирою в руці.

ККС ВС нагадав, що згідно із частиною першою ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії,  вчинені з метою захисту:

• охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи,
• суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Разом із тим, як передбачено частиною п’ятою ст. 36 КК, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів  чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Тобто закон передбачає винятки із загального правила про те, що у разі необхідної оборони особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду тому, хто посягає.

Таким чином, зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілому особа заподіяла, перебуваючи у стані необхідної оборони, з метою відвернення нападу озброєної особи. Відповідно до частини п’ятої ст. 36 КК такі дії не мають наслідком кримінальну відповідальність, тому висновки судів про вчинення умисного вбивства є безпідставними.

Також Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки дії особи були умисними, то стан необхідної оборони виключається. Дії особи, яка захищається від нападу, також є умисними, адже особа передбачає настання наслідку, у цьому випадку у вигляді смерті, і бажає або свідомо припускає їх настання. Однак такі дії не визнаються законом суспільно небезпечними, а тому виключається протиправність діяння.

Читайте інші висновки Верховного Суду у справах про необхідну оборону: 

КУС ВС разъяснил, когда суд может признать убийство необходимой обороной

Ответное избиение лопатой, хоть и выходит за пределы необходимой обороны, но не влечет уголовной ответственности – КУС ВС

Убийство пьяного бывшего может быть квалифицировано как превышение мер необходимой обороны

ВС переквалифицировал убийство на самозащиту от домашнего насилия

Необходимая оборона — оправдание убийства?