Декриміналізація діяння: чи дієвий механізм закриття пропонує парламент?

08.06.2022 КСУ визнаний неконституційним п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, де підставою для закриття кримінального провадження визнавалось набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за вчинене особою діяння.

Мотив – словосполучення «вчинене особою» фактично вказує на беззаперечну винуватість, що безумовно порушує презумпцію невинуватості.

16.08.2022 ВРУ прийняла за основу законопроєкт, покликаний створити  належний правовий механізму закриття кримінального провадження в зв’язку з декриміналізацією діяння.

Що передбачає цей законопроєкт:

• кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа;
• якщо вищевказана обставина виявляється під час судового провадження, суд виносить ухвалу про закриття кримінального провадження;
• закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої вище, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку;
• у разі ухвалення обвинувального вироку щодо особи, яка заперечує проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1, суд звільняє її від покарання.

Такий механізм, на перший погляд, нейтралізує ризик недоотримання презумпції невинуватості.

Водночас у разі заперечення особи проти закриття кримінального провадження такі нововведення можуть поставити суди у безвихідну ситуацію.

Адже ухвалити обвинувальний вирок суд не може, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Водночас закрити кримінальне провадження суд також не зможе, оскільки проти цього заперечує обвинувачений.

Тому в разі невиправлення цих недоліків норми не будуть застосовуватися. Крім того, існує високий ризик визнання їх неконституційними.

Автор: Сергій Бойко, адвокат VB PARTNERS