Чи справді прокредиторським є новий Кодекс України з процедур банкрутства, з’ясували учасники другої сесії VI Форуму з реструктуризації та банкрутства

Практичним досвідом банкрутства юридичних осіб поділилися учасники другої сесії VI Форуму з реструктуризації та банкрутства, модератором якої став Артур Мегеря, старший партнер ЮК L.I.Group, арбітражний керуючий. Він нагадав, що вже понад півтора року тому набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який кардинально змінив філософію банкрутства. Зокрема, зазнали змін і положення, що стосуються банкрутства юридичних осіб. За офіційно оприлюдненими даними про справи щодо банкрутства, з 21 жовтня 2020 року і до сьогодні було відкрито провадження у 950 справах боржників – юридичних осіб. У 738 справах суб’єктів було визнано банкрутами та відносно них було відкрито ліквідаційну процедуру, а відносно 25 боржників – введено процедуру санації. Це ті справи, провадження у яких здійснювалося за новими правилами.

Про проблемні питання забезпечених кредиторів у процедурах банкрутства йшлося у виступі Олександра Банаська, судді судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Він на прикладі реальних судових справ показав, як змінився підхід до порядку набуття статусу кредитора.

Як відомо, раніше в судовій практиці існували два підходи до вирішення цього питання:

1. відповідно до першого кредитор набуває всіх процесуальних прав від моменту подання відповідної заяви;
2. інший підхід ґрунтувався на позиції, що набуття прав кредитором відбувається після розгляду його заяви судом і ухвалення рішення про її прийняття чи відхилення.

Спікер зазначив, що віднині судова практика має брати до уваги позицію, що права забезпеченого кредитора набуваються з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство без подання заяви. Також і у справах щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов’язанні, судова практика має формуватися з огляду на те, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному  зобов’язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Олена Волянська, партнер Юридичної групи LCF, зосередила увагу присутніх на балансі між КУзПБ та ГПК в судовій процедурі банкрутства. Вона зазначила, що за півтора року практика дала змогу з’ясувати всі проблемні моменти застосування КУзПБ, проте не за кожним із них знайдено однозначну відповідь, як мають застосовувати цю норму суди і як діяти сторонам. Серед головних колізійних питань, відповіді на які не дає ні ГПК, ні КУзПБ, спікер назвала множинність ініціюючих кредиторів у справах про банкрутство, концентрацію майнових спорів до боржника, визнання недійсними правочинів боржника. На прикладі реальних судових справ було продемонстровано множинність підходів до правозастосування та наголошено, що ці правові проблеми не може бути вирішено шляхом застосування до зазначених правовідносин ГПК, вони потребують внесення змін до КУзПБ.

Про те, кому потрібна санація боржника, говорив Роман Загрія, керуючий партнер ЮК PRAVO GARANT. Він навів статистичні дані, з яких випливає, що процедура санації запроваджується щонайбільше в 10% справ про банкрутство, а у справах про досудову санацію – не більш ніж в 1%. Водночас спікер розповів про переваги санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких мораторій на задоволення вимог кредиторів, збереження контролю над підприємством, скорочення строків санації, швидкість її процедури, гнучке управління активами та податкова оптимізація.

Роман Загрія зупинився на податкових аспектах досудової санації, зазначивши, що в разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог щодо податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. Підсумовуючи, спікер наголосив, що санація потрібна боржнику, який справді має намір розрахуватися з кредиторами та відновити свою платоспроможність, і кредиторам, які бажають отримати більше за 8 центів з 1 долара США.

Дмитро Тиліпський, радник EQUITY, розповів про особливості відповідальності менеджменту підприємств-боржників у справах про банкрутство. Він наголосив, що запровадження субсидіарної та солідарної відповідальності кардинально впливає на інститут банкрутства в цілому. Спікер вказав на підстави та обов’язкові передумови для застосування субсидіарної відповідальності, а також розділив правові позиції, сформовані Касаційним господарським судом, на:

• так звані догми – усталені позиції, що застосовуються в багатьох справах (відсутність необхідності вироку в кримінальній справі, обов’язок ліквідатора дослідити питання застосування субсидіарної відповідальності, право ліквідатора подати заяву лише після завершення продажу майна);
• правові позиції – новинки, що виникли впродовж 2020—2021 років. Зокрема, це питання застосування солідарної відповідальності відносно колишніх керівників підприємства-боржника, визначення доведення до банкрутства, застосування позовної давності до субсидіарної відповідальності.

Підсумками першого року продажу майна банкрутів за новими правилами поділився Олег Чичва, арбітражний керуючий. Він, зокрема, зазначив, що нова система не викликала довіри в арбітражних керуючих, утім, за даними ProZorro, за перші 10 місяців дії нових правил було реалізовано активів на суму 150 млн грн, проте нині ця сума зросла до 2 млрд грн. Таким чином, спікер зробив висновок, що рівень довіри до системи зростає і нею вже користуються близько трьохсот арбітражних керуючих, тобто половина від тих, хто працює.

Серед факторів, що впливають на реалізаційну вартість майна, він назвав:

• якість проведеної передпродажної підготовки;
• правильність формування та комплектність лота;
• оптимально визначену стартову вартість майна;
• наявність чи відсутність токсичних додаткових факторів щодо майна чи боржника;
• оптимальний строк перебування майна на реалізації та спосіб реалізації.

А от Дмитро Мошенець, начальник відділу зі супроводження банкрутств ФК «Інвестохіллс Веста», поділився практикою супроводу банкрутств з позиції кредитора. Ключовими проблемами, з якими стикається кредитор у межах справи про банкрутство, він вважає:

• створення штучного спору про право боржником на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство,
• спроби вивести заставне майно, яке може згодом потрапити до ліквідаційної маси боржника,
• позови в порядку статті 42 КУзПБ про визнання недійсними правочинів, які вчинялися протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Для подолання негативних наслідків від застосування таких дій, на думку спікера, потрібно внести зміни до КУзПБ.

Наступ на права кредиторів у процедурах банкрутства став темою виступу Андрія Джури, заступника директора департаменту – начальника управління правового забезпечення департаменту проблемних активів АТ «ПУМБ». На прикладі реальних справ він спростував переконання в «прокредиторськості» нового КУзПБ. Говорячи про строки розгляду справ, спікер навів позицію ЄСПЛ стосовно права на справедливий і публічний розгляд справ впродовж розумного строку та обов’язку швидкого здійснення правосуддя, який покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Водночас розумним вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Крім того, спікер навів хронологію зміни підходів до визначення процесуальних строків та розповів про законодавчі ініціативи, що суперечать інтересам кредиторів.