Бомбосховища та містобудування: міжнародний досвід

Лідія Ватутіна, юрист EVERLEGAL

Нікіта Воротніков,  молодший юрист EVERLEGAL

22 травня 2022 року до Верховної Ради України був внесений законопроєкт № 7398 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій, з детальним оглядом якого ви можете ознайомитися за посиланням.

Цим законопроєктом передбачено обов’язкове облаштування захисних споруд цивільного захисту (укриттів) у нових будівлях. Щоб дослідити світовий досвід такого нового для українського права явища, ми проаналізували законодавство кількох країн світу на предмет будівництва укриттів із метою цивільного захисту населення.

Швейцарія

У 60-ті роки ХХ століття, під час Холодної війни, Швейцарія стала однією із перших країн, які на федеральному рівні законодавчо передбачили обов’язкове будівництво ядерних бункерів. Відповідне законодавство на той момент зобов’язувало власника будинку чи житлової споруди, де кількість кімнат більш ніж вісім, відводити частину площі під бункер, який би слугував сховищем на випадок ядерного конфлікту.

Проте обов’язок із будівництва ядерних бункерів виконувався насамперед муніципалітетами кантонів за рахунок відмови від виконання цього обов’язку приватними забудовниками та сплати ними компенсації.

У жовтні 2012 року Федеральні збори Швейцарської Конфедерації оновили Федеральний закон із системи цивільної безпеки, захисту та служби підтримки. Відтоді передбачено обов’язок щодо будівництва укриттів під час будування будинків, житлових споруд та лікарень.

Водночас замовники будівництва (забудовники) можуть відмовитись від обов’язкового відведення площі будівлі під укриття за умови сплати компенсації у розмірі 800 франків. Ця компенсація надає власникам побудованих та введених в експлуатацію житлових будинків право користування укриттями, побудованими відповідними муніципалітетами. Цими коштами розпоряджаються кантони, спрямовуючи їх на зведення нових укриттів, або на їх підтримку, або на фінансування інших заходів цивільної безпеки. Також законом передбачено, що в разі досягнення на території кантону необхідної кількості захисних споруд стягнення компенсації з тих, хто відмовляється їх будувати, може не відбуватися взагалі.

Таким чином, завдяки більш ніж 60 рокам дії законодавства з обов’язкового будівництва укриттів для цивільного населення, зокрема на випадок застосування ядерної зброї, Швейцарії вдалося повністю убезпечити своє населення на випадок війни, надзвичайної ситуації та інших катастроф.

Сінгапур

Законодавство Сінгапуру встановлює декілька видів обов’язкових для містобудування укриттів:

• приватні/домашні укриття;
• поверхові укриття;
• громадські укриття;
• імпровізовані укриття.

Під приватними/домашніми укриттями маються на увазі укриття, розташовані в квартирі, тоді як поверхові – ті, що знаходяться на поверху багатоквартирного будинку. Законодавство Сінгапуру встановлює можливість забезпечення мешканців будинку укриттям на щонайменш одному поверсі замість відведення площі під укриття в кожній квартирі. Невиконання обов’язку з підтримання приватних та поверхових укриттів відповідно до встановлених законодавством Сінгапуру інженерних стандартів веде до накладення штрафу у розмірі $5 000  та пені у розмірі $250  за кожен день після висунення обвинувачення в такому правопорушенні, якщо воно має тривалий характер.

Громадським укриттям на території Сінгапуру є укриття, розміщене в будь-якому будинку чи його частині, яким може скористатися будь-яка особа під час надзвичайного стану. Зведення такого виду укриттів у нежитлових будівлях відбувається на вимогу комісара з цивільного захисту (комісар).

Імпровізованими укриттями сінгапурське законодавство визнає приміщення будівель, які були відведені під укриття на підставі рішення комісара.

За невиконання обов’язку з утримання громадських та імпровізованих укриттів в належному та непошкодженому стані передбачена матеріальна відповідальність у розмірі $10 000 та пені $500  за кожен день продовження такого правопорушення, якщо воно має відповідний характер.

Фінляндія

У Фінляндії обов’язки та повноваження з будівництва та утримання бомбосховищ та інших видів цивільно-захисних укриттів чи споруд  закріплено за Міністерством внутрішніх справ. Однак цим обов’язком також обтяжені забудовники (1) приватних осель площею понад 1 200 м² та (2) об’єктів розміром більш ніж 3 000 м².

Інспектори з пожежної безпеки проводять планову перевірку укриттів, що перебувають в експлуатації. Будь-які недоліки, виявлені під час планових перевірок, мають бути усунуті якомога швидше.

Приватні будинки у Фінляндії площею менш ніж 1 200 м² здебільшого не мають укриттів. Водночас мешканці багатоквартирних будинків, в яких все ж таки були передбачені бомбосховища, часто використовують їх як складські приміщення. Тому фінський закон встановлює 72 години на звільнення приміщень укриттів від зайвих речей з моменту офіційного оголошення про запровадження надзвичайного стану та 2 години на те, щоб забрати зайві речі з бомбосховищ.

Завдяки ефективному дотриманню положень Акта з цивільної оборони 1958 року фіни змогли досягти неймовірних результатів у сфері цивільної оборони, побудувавши підземні житлові квартали та торговельно-розважальні центри, в стінах яких може знайти порятунок кожен житель Фінляндії в разі смертельної загрози ядерного удару, бомбардувань або будь-якого іншого стихійного лиха.

Ізраїль

Складно собі уявити юрисдикцію, де сфера містобудування з огляду на зведення споруд цивільного захисту населення була б настільки системно контрольованою, як Ізраїль.

Джерелом права цивільного захисту населення Ізраїлю є відповідний національний закон від 1951 року, доступ до якого є вкрай обмеженим з огляду на ізраїльську політику безпеки.

Усі медичні та навчальні заклади підготовлені до хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних атак. Деякі укриття створені з повітряними системами замкнутого циклу, щоб убезпечити населення під час хімічної атаки. Крім того, всі укриття повинні включати системи хімічної фільтрації повітря.

Унікальним явищем є будівництво укриттів безпосередньо у квартирах. Мерхат Муган, також відомий як «міклат» або «мамад», — бомбосховище, яким обладнана кожна будівля, побудована на території Ізраїлю, починаючи з 1951 року. По суті, це приміщення з бетонними стінами та підлогою, розташоване всередині квартири. Такий вид укриття вважається зручнішим, ніж бомбосховище, особливо тоді, коли у мешканців недостатньо часу, щоб дістатися до бомбосховища.

Ізраїльське законодавство було доповнено у 1992 році більш суворими технічними специфікаціями по будівництву та обладнання так званих мамадів як у публічних місцях, так і в приватних житлових будинках. Приводом для цього стали ракетні удари Іраку по території Ізраїлю під час війни у Перській затоці.

Залежно від типу будівлі в Ізраїлі існує кілька видів укриттів, проте їх об’єднує те, що проєктна документація на будівництво будь-якого об’єкта не буде затверджена та дозвіл на будівництво не буде наданий, якщо вона не передбачає будівництва «мамаду» в рамках об’єкту будівництва.

В основі поняття ізраїльських бомбосховищ лежить принцип їх швидкої доступності з моменту оголошення повітряної тривоги та можливість не тільки витримати руйнівну силу дозволеної міжнародним гуманітарним правом зброї, а й убезпечити населення від смертельної загрози від хімічної та біологічної зброї.

Висновки

Отже, закони про бомбосховища в різних країнах досить сильно різняться. Ба більше, таке законодавство не є поширеною світовою практикою, адже потреба в його розробці обумовлена геополітичними та економічними факторами.

Переважно обов’язки із забезпечення населення укриттями та/або бомбосховищами, їх будівництва та утримання розподілені між публічною владою у вигляді уповноважених державних органів у сфері цивільного захисту і фізичними та юридичними особами – забудовниками.