Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Бізнес-плин

  • 05.04.2019 16:38

Одним із результатів внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон) стало впровадження для українських підприємств нової категорії звітності — звіту про управління. Введення такої форми звітності в законодавство України є результатом імплементації положень статей 19—20 Директиви ЄС про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язану звітність певних типів підприємств від

26 червня 2013 року № 2013/34/ЄС та Директиви ЄС про розкриття нефінансової та іншої інформації окремими великими підприємствами та групами від 22 жовтня 2014 року № 2014/95/ЄС. Верховна Рада України, імплементуючи норми зазначених Директив ЄС, закріпила поняття та мету звіту про управління в Законі. Так, звіт про управління — документ, що містить фінансову та не фінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.

Пропонуємо детальніше зупинитися на порядку складання та подання українськими підприємствами власного звіту про управління до державних та регуляторних органів України.

 

Подання звіту

Перш за все необхідно зазначити, що відповідно до частини 7 статті 11 Закону, звіт про правління у 2019 році зобов’язані подати:

— підприємства, що становлять суспільний інтерес (великі підприємства, підприємства — емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств);

— середні підприємства.

В свою чергу, середні підприємства мають право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію. Від подання звіту про управління звільняються мікропідприємства та малі підприємства. Щодо інформації, яку необхідно розкривати у звіті про управління, варто зазначити наступне. В першу чергу, на сьогодні відсутні офіційно затверджена форма звіту про управління та єдиний підхід щодо його змісту.

Однак, беручи до уваги положення національних нормативних актів, методичні рекомендації державних органів та існуючу міжнародну практику, цей звіт не є ще однією класичною формою фінансової звітності. Це — самостійний звіт, що виконує окремі завдання та пояснює фактори, що вплинули та впливатимуть на фінансові результати підприємства.

Зокрема, Міністерство фінансів україни розробило загальні методичні рекомендації затверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження методичних рекомендацій зі складання звіту про управління» від 7 грудня 2018 року), якими встановлено певний перелік інформації, що рекомендується розкривати підприємствами у власних звітах про управління.

До такої інформації належить, зокрема: організаційна структура та опис діяльності ідприємства; результати діяльності; ліквідність та зобов’язання; екологічні аспекти; соціальні аспекти та кадрова політика; ризики; дослідження та інновації; фінансові інвестиції; перспективи розвитку; корпоративне управління (складають підприємства — емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію).

Відповідно до методичних рекомендацій, ключовим завданням цього звіту є пояснення особливостей діяльності підприємства, що не можуть бути розкриті у фінансовій звітності.

 

Особливості

Натомість для підприємств, регуляторами яких є Національний банк України (НБУ) та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), встановлені окремі обов’язкові пункти, що повинні бути розкриті у звіті про управління. Наприклад, вимоги НБУ до структури звіту про управління банків містяться у постанові НБУ «Про затвердження інструкції про порядок складання та подання фінансової звітності банків України» № 373 від 24 жовтня 2011 року.

Згаданою постановою НБУ передбачено, що звіт про управління банку повинен складатися з опису: характеру бізнесу; цілей керівництва та стратегії досягнення цих цілей; ресурсів, ризиків та відносин (ключові фінансові та нефінансові ресурси, система управління ризиками, відносини з акціонерами та пов’язаними особами, вплив цих відносин на результат діяльності та здійснення управління ними); результатів діяльності та перспектив подальшого розвитку; ключових показників діяльності.

Дещо інші підходи до розкриття інформації у звіті про управління пропонуються НКЦПФР відносно підприємств — емітентів цінних паперів. Відповідно до підпункту 6 пункту 2 глави 4 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, що затверджене Рішенням НКЦПФР № 2826 від 3 грудня 2013 року (у редакції Рішення НКЦПФР № 854 від 4 грудня 2018 року), звіт про управління емітента цінних паперів є невід’ємною частиною регулярної річної інформації емітента та має включати: звіт про корпоративне управління; вірогідні перспективи подальшого розвитку емітента; інформацію про розвиток емітента; інформацію про укладення деривативів або вчинення правочинів щодо похідних цінних паперів емітентом, якщо це впливає на оцінку його активів, зобов’язань, фінансового стану, доходів і витрат емітента.

Варто відзначити, що Мінфін та згадані вище державні регулятори встановили тільки мінімальний перелік напрямів та показників підприємства, які повинні розкриватись у звітах про управління та залишили право підприємствам на власний розсуд розкривати іншу інформацію, яку вважають за доцільне. у свою чергу, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), на сьогодні не встановила особливих вимог до звіту про управління фінансових установ. у зв’язку з цим, фінансові установи при підготовці власних звітів про управління, швидше за все, можуть орієнтуватись на методичні рекомендації, що були затвердженні Мінфіном, а страхові компанії — емітенти цінних паперів — Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, що затверджене Рішенням НКЦПФР № 2826 від 3 грудня 2013 року (у редакції Рішення НКЦПФР № 854 від 4 грудня 2018 року).

 

Порядок та строки

Щодо порядку та строків подачі звіту про управління, необхідно зазначити наступне.

Відповідно частини 2 статті 11 Закону, порядок подання звіту про управління визначається КМУ. Згідно з абзацом 5 пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою КМУ № 419 від 28 лютого 2000 року, звіт про управління подається підприємствами (крім бюджетних установ, мікропідприємств та малих підприємств) разом із річною фінансовою звітністю.

Таким чином, враховуючи загальні строки подання річної фінансової звітності, підприємства, що становлять суспільний інтерес та середні підприємства зобов’язані подати звіт про управління до: органів Державної фіскальної служби — до 28 лютого року, що слідує за звітним роком (у строки подання річної декларації про прибуток); органів статистики — до 28 лютого року, що слідує за звітним роком; Нацкомфінпослуг — до 28 лютого року, що слідує за звітним роком.

Разом із цим, підприємства, що підзвітні НБУ та НКЦПФР, подають звіт про управління не пізніше 30 квітня року, що слідує за звітним роком. На завершення відзначимо, що звіт про управління є своєрідним бізнес-планом підприємства, який, зокрема, описує бізнес-процеси

майбутніх періодів, а тому додатково може вирішувати ряд важливих питань: розкривати діючу бізнес-модель підприємства та перспективи його зростання; підтверджувати прозорість діяльності перед контролюючими та регуляторними органами; бути додатковим засобом підтвердження власної фінансової стійкості та інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів.

Далі буде…*

 *Продовження матеріалу шукайте у наступному номері «УЮ»

Олена ЛИННИК, керуючий партнер Gryphon Group

 

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.

Юридическая Практика

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: