Банкрутство під час війни: практичні аспекти процедури

Наталія Матвійчук, старший юрист, адвокат GOLAW

Анастасія Клян, старший юрист, адвокат GOLAW

У сьогоденних реаліях досить часто виникають ситуації, коли боржники не можуть виконати свої зобов’язання з причин, які так чи інакше пов’язані із війною. До того ж чимало підприємств розташовані на тимчасово окупованій території, а їх власники взагалі не мають до них доступу. У такому випадку звернення до боржника у порядку позовного провадження, на жаль, не завжди є ефективним варіантом захисту прав кредитора.

За таких умов дієвим та важливим механізмом захисту прав кредиторів стало саме банкрутство.

Незважаючи на те що у 2022 році суди відкрили на 42% менше проваджень у справах про банкрутство, ніж у 2021 році, кількість боржників постійно зростає.

Тому навіть в умовах війни кредитори, які з тих чи інших причин не змогли звернутися до суду минулого року, подають свої заяви зараз. Так само зростає кількість кредиторів, у яких тільки цього року виникла необхідність ініціювати банкрутство своїх боржників. Як наслідок, вже зараз очікується, що кількість справ про банкрутство буде лише збільшуватися.

Отже, пропонуємо детальніше розібратися з практичними аспектами цієї процедури під час війни.

Поновлення процесуальних строків у справах про банкрутство

Дуже часто у наших клієнтів виникає питання, чи можуть вони звертатися до суду, якщо строки на таке звернення були пропущені. Одразу хочемо зазначити, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебігу процесуальних строків у судових справах.

Однак ще на початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд зауважував, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Водночас аналіз актуальної судової практики демонструє, що сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (ухвала Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 911/1902/17).

Питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Так, Верховний Суд у рамках справи № 908/2417/21 зазначив, що особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

З нашого досвіду зауважимо, що шанси на поновлення процесуальних строків, які не були дотримані внаслідок початку повномасштабної війни, досить високі. Головне мати хоч найменші докази того, що вчасне звернення до суду було неможливим або утрудненим.  Як приклад, такими доказами можуть бути виписки з реєстру, які засвідчують місце розташування підприємства на окупованих територіях, що, свєю чергою, обмежувало доступ до такого підприємства та його документації.

Мораторії щодо резидентів рф у процедурі банкрутства

Ще на початку повномасштабної війни, 3 березня 2022 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації» (далі – постанова).

Цією постановою встановлено мораторій (заборону) на:

• виконання, зокрема в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або особи, пов’язані з державою-агресором.

Постанова детально визначає, хто є особами, пов’язаними з державою-агресором, наприклад:

• громадяни рф;
• юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф;
• юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України або відповідно до законодавства іноземної держави, але кінцевим бенефіціарним власником (акціонером) яких є рф, громадянин рф;
• відчуження/передання в заставу нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов’язаними з державою-агресором або на користь осіб, пов’язаних з державою-агресором, або рф.

Винятками з цього правила є:

• безоплатне відчуження/передання на користь держави Україна;
• набуття такими особами права власності на ці об’єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, постановою передбачено, що правочини (довіреності), укладені з порушенням мораторію, навіть якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Слід зауважити, що постанова вже активно застосовується у судовій практиці.

Так, наприклад, в рамках справи № 925/1248/21 про банкрутство акціонерного товариства Верховний Суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю (м. Москва) у задоволенні заяви про визнання грошових вимог цього ТОВ як кредитора у справі. Верховний Суд висловив позицію, що визначений постановою мораторій виключає можливість визнання грошових вимог тих кредиторів, які є юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства російської федерації.

В іншій судовій справі № 910/8991/21 апеляційний суд відмовив юридичній особі, пов’язаній з рф, у відкритті провадження у справі про банкрутство української компанії.

Суд вказав, що заявник є особою, пов’язаною з державою-агресором, у зв’язку з чим діє мораторій (заборона) на виконання, зокрема в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань на його користь. Тому на час дії мораторію в української компанії відсутні правові підстави для виконання зобов’язань на користь такого заявника. Таким чином, відкриття провадження у справі про банкрутство української компанії за заявою російської компанії з огляду на мораторій не призведе до задоволення вимог такого заявника.

З аналізу судової практики у справах про банкрутство можна дійти висновку, що положення постанови застосовуються судами таким чином:

• за ініціативою безпосередньо суду під час відкриття провадження на підставі даних, наявних в ЄДРПОУ, або іншої інформації щодо кредиторів, наявної в матеріалах справи;
• за ініціативою учасників справи під час подання відзивів/пояснень/заперечень тощо.

Таким чином, з огляду на мораторій російські компанії не можуть бути ані ініціюючими кредиторами, ані конкурсними кредиторами у справах про банкрутство, оскільки вимоги таких кредиторів не підлягають задоволенню в Україні.

Позиція судів щодо нарахування пені без обмеження шестимісячним строком

Кредитори у справах про банкрутство зацікавлені заявити не лише суму основного боргу, а також і суму штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами з боржником.

За загальним правилом нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відповідна норма встановлена ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Наприклад, якщо боржник повинен був здійснити оплату до 31 січня, однак не зробив цього, то кредитор має право нарахувати пеню лише до 31 липня. Навіть якщо боржник і надалі не оплачує борг, то кредитор все одно не має права продовжувати нараховувати пеню після спливу шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Водночас на період дії карантину було внесено зміни до Господарського кодексу України, якими встановлено, що строки, визначені ст. 232 ГК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто якщо брати до уваги приклад, наведений вище, то під час карантину пеню можна було нараховувати не лише до 31 липня (6 місяців), а й після того протягом всього періоду прострочення оплати та дії карантину. Фактично «карантинні» норми надавали можливість нараховувати штрафні санкції більш ніж за шість місяців.

Як відомо, карантинні обмеження в Україні тривали з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. За цей період одним із дискусійних моментів у судовій практиці стало саме визначення строків нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання.

Так, наявні судові рішення, у яких господарські суди все ж таки дотримуються загального правила щодо обмеження нарахування штрафних санкцій строком у шість місяців. У таких випадках суди схиляються до того, що продовження строків не стосується ч. 6 ст. 232 ГК України щодо пені.

Водночас Прикінцевими положеннями ГК України визначено продовження строків, передбачених ст. 232 ГК України. Тобто положення щодо продовження строків поширюються і на ч. 6 ст. 232 ГК України. Тому можна дійти висновку, що строки щодо пені продовжуються на строк дії карантину.

Враховуючи зазначене, поширеною є практика, відповідно до якої суди все ж таки застосовують карантинні норми та враховують продовження вказаного шестимісячного строку на період дії карантину.

Правомірність  нарахування пені на весь строк дії карантину без обмеження шестимісячним строком неодноразово підтверджувалась позицією апеляційних судів, наприклад:

• Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 904/3258/22 дійшов такого висновку: «Законодавець у наведеній нормі (прим.: пункт 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГПК України) присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач на період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені».
• У постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 910/5549/22 Північний апеляційний господарський суд вказав: «Дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців».
• У постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 914/1910/22 Західний апеляційний господарський суд зазначив: «Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач має право нараховувати пеню понад строки, визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України».
• У постанові від 29 травня 2023 року у справі № 911/1449/22 Північний апеляційний господарський суд зазначив: «Оскільки Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, продовжено вказаний шестимісячний строк на період дії карантину, тому позивач правомірно нарахував пеню по зазначеній заборгованості по 08.08.2022 (прим.: тобто більш ніж за шість місяців)».

Однак слід зазначити, що досі відсутня позиція Верховного Суду щодо цього питання. Очікуємо, що найближчим часом Верховний Суд сформує єдиний підхід у судовій практиці щодо порядку нарахування пені за період карантину.

Особливості подання доказів із посиланням на практичні кейси GOLAW

Юридична фірма GOLAW представляє численних кредиторів у процедурах банкрутства великих українських підприємств. Враховуючи практичний досвід, можемо окреслити особливості подання доказів у справі про банкрутство під час дії воєнного стану в Україні.

Слід зазначити, що суди з розумінням ставляться до випадків, коли кредитори не мають можливості подати разом із заявою з грошовими вимогами до боржника одразу усі необхідні докази внаслідок дії обставин, пов’язаних з воєнним станом. Зокрема, суди враховують ті обставини, що доступ до деяких документів може бути утруднений через їх розміщення в районах проведення бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях. Крім того, деякі докази могли бути втрачені внаслідок активних бойових дій, що зараз є доволі частим явищем.

У зв’язку з цим суди сприяють учасникам судового процесу в реалізації ними прав у сфері доказування та у збиранні всієї необхідної доказової бази. Зокрема, поширена практика задоволення судами клопотань кредиторів про витребування доказів у державних органів, юридичних осіб приватного права у разі неможливості самостійно надати докази у справі. Ба більше, навіть самі судді закликають учасників справи до продовження збирання доказів та звернення до суду із відповідними клопотаннями.

Крім того, часто суди лояльно ставляться до подання офіційних перекладів українською мовою документів, складених іноземною мовою, вже після подання відповідних процесуальних документів (наприклад, заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника).

Таким чином, суди у справах про банкрутство враховують складність подання окремих доказів у зв’язку з обставинами, пов’язаними з воєнним станом в Україні, та сприяють учасникам справи у збиранні та поданні доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновок

Підсумовуючи, можемо констатувати, що вже декілька років поспіль ми спостерігаємо зміну тенденції розгляду справ про банкрутство, де пріоритетом є саме задоволення грошових вимог кредиторів. І як бачимо, навіть в умовах війни українські суди активно вирішують такі питання та формують відповідну практику з метою належного та ефективного захисту прав кредиторів.