Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Проблеми щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на стадії виконання судового рішення

  • 15.04.2019 09:31
Рубрика Новости

Проблемні заборгованості – головний біль учасників господарських відносин. Часом навіть якісні договори застави не гарантують повернення боргів. Тому варто знати нюанси виконавчого провадження та його прогалини, яких, на жаль, не так уже й мало.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

Згідно з частиною першою статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Реалізація заставленого майна має ряд особливостей, враховуючи існування спеціальних законів, зокрема, «Про іпотеку», «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у яких чітко передбачені дії виконавця для реалізації обтяженого майна. Заставне майно повинно бути арештоване виконавцем на загальних підставах, про що повідомляється застоводержатель, відмінний від стягувача (частина 4 статті 50, частина 3 статті 51 Закону).

Стаття 44 Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Одним з найпоширеніших видів застави є іпотека.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» передбачає три способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду (судовий спосіб звернення стягнення); на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (обидва позасудові).

Позасудові способи стягнення є простішими та менш затратними для стягувача, але, здебільшого, отримати задоволення свої вимоги даним способом у стягувачів не виходить, оскільки іпотекодавці не хочуть розлучатися зі своїм майном в добровільному порядку. В даному випадку судовий спосіб є хоч і довготривалим, але найефективнішим.

Однією з основних перепон у швидкому вирішенні спорів даної категорії є питання визначення початкової ціни реалізації предмету іпотеки.

Раніше суди були категоричні. Відповідно до попередньої правової позиції вищих судів: зазначення початкової ціни реалізації предмету іпотеки є обов’язковим компонентом судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі на прилюдних торгах і вона має бути встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності.

Наразі Велика Палата Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень (постанова у справі № 235/3619/15-ц від 21 березня 2018 року).

В іншій постанові від 27 червня 2018 року у справі № 372/3785/15-ц Верховний Суд вказав на правомірність визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Тобто, Велика Палата Верхового Суду фактично поставила під сумнів необхідність проведення судової експертизи під час судового процесу, перенісши цю процедуру на стадію виконавчого провадження та залишивши при цьому можливість для суду не зазначати початкову ціну реалізації предмету іпотеки у судовому рішенні.

Така позиція є цілком логічною, оскільки початкова ціна реалізації предмета іпотеки, встановлена після проведення довготривалої судової експертизи, вже на стадії виконання рішення по суті не відповідатиме ринковим цінам на цей же об’єкт нерухомості, оскільки з часу проведення судової експертизи та розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, може пройти більше 1 року, внаслідок чого строк дії звіту про оцінку майна закінчується. Як наслідок, у іпотекодавця з’являється можливість клопотати про проведення повторної експертизи на цей же об’єкт нерухомості, чим частіше за все і користуються недобросовісні боржники.

Отже, більш логічним є залучення в порядку статті 57 Закону саме у виконавчому провадженні виконавцем експерта – суб’єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна на етапі його підготовки до реалізації .

На даному етапі стягувачу вже потрібно бути уважним, оскільки, як показує практика, боржники, з метою затягування процесу передачі майна на реалізацію, оскаржують результат оцінки майна та зупиняють процедуру реалізації майна шляхом забезпечення відповідного позову, що дозволяє боржникові затягнути даний процес на період від 4 до 8 місяців.

Проте, ще небезпечнішим для стягувача є випадки, коли боржник навмисно домагається зниження стартової ціни. В даному випадку ризики існують тоді, коли відсутнє інше майно боржників для забезпечення його вимог, а застава продається на електронних торгах за заниженою ціною, що не покриває суму боргу.

Якщо має місце така ситуація, це вказує на підготовку заставодавця (боржника) до викупу власного майна через узгоджені дії «дружних» йому осіб. Тобто, підготовка до виведення власного арештованого майна з під арешту шляхом його викупу на електронних торгах за ціною, що є значно нижчою від ринкової ціни.

Як відомо, Міністерством юстиції України запроваджено аукціони з продажу арештованого майна в Україні, реалізація яких здійснюється за допомогою системи електронних торгів CETAM через мережу інтернет.

Найголовнішим завданням даного проекту було залучення якомога ширшого кола покупців до реалізації арештованого майна з метою його реалізації за максимальною ціною та унеможливлення корупційних ризиків у процесі реалізації арештованого майна.

ДП «CETAM» розпочало роботу в серпні 2015 року, та працювала в експериментальному режимі з 01 травня 2014 року в Києві, Київській, Львівській та Вінницькій областях. Пізніше цей експеримент розширили на Чернігівську, Запорізьку, Одеську, Івано-Франківську та Харківську області, а зараз вона працює на всій території України.

Наразі, порядок проведення електронних торгів та здійснення ставок регламентовано наказом Міністерства Юстиції України «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2015 р за № 1200/27645.

Згідно Поряду реалізація майна відбувається шляхом формування організатором торгів (СЕТАМ) лоту, на базі отриманої від державних виконавців інформації про таке майно, та розміщення його для загального доступу у відповідності до категорії товару.

Узгоджені дії зареєстрованих учасників електронних торгів, з метою зниження купівельної ціни лоту, працюють наступним чином:

Відповідні особи, в кількості не менше трьох, проходять процедуру реєстрації на Веб-сайті, сплачують гарантійні внески на рахунок Організатора, подають заявку на участь в електронних торгах щодо відповідного лоту. Один із учасників робить першу пропозицію з найнижчою надбавкою до стартової ціни. За кілька хвилин у гру вступають інші учасники, які піднімають ціну до захмарної ціни, цим самим усуваючи інших конкурентів, не надавши їм можливості запропонувати вищу ціну від першої пропозиції. В подальшому два учасники, які підняли ціну та не дали в ступити в боротьбу за лот іншим зареєстрованим учасникам, відмовляються від своїх пропозицій. В результаті перемога дістається учаснику, що запропонував найнижчу ціну.

Водночас, не зовсім є прозорою і сама система електронних торгів CETAM.

Як показує практика учасники торгів є незадоволеними роботою системи та скаржаться, що не дивлячись на виконані ними всі вимоги щодо реєстрації, сплати гарантійних внесків та допущення до електронних торгів щодо відповідного лоту, вони не змогли реалізувати своє право на участь у торгах, оскільки на відповідному етапі проведення торгів система заблокувала учаснику можливість здійснити ставку, а то і взагалі з незрозумілих причин клавіші ставок від самого початку торгів були неактивними.

Таким чином, зареєстровані та допущені до торгів учасники незрозумілим чином усуваються системою від участі в торгах по незрозумілих причинах. У пошуках справедливості деякі з постраждалих учасників зверталися до суду і Єдиний державний реєстр судових рішень містить чимало таких прикладів. З чим пов’язані вказані проблеми у системі електронних торгів CETAM при проведенні аукціонів з продажу арештованого майна в Україні – чи то з самим програмним забезпеченням, чи з можливими втручаннями в електронну систему, наразі однозначно відповісти ніхто не може.

Існування вказаних проблеми у системі електронних торгів та їх системний характер нівелюють основні завдання, які ставилися при її запроваджені: створення максимального конкурентного середовища при реалізації арештованого майна для гарантування максимальної ціни продажу, унеможливлення корупційних ризиків у процесі реалізації арештованого майна, швидкість та доступність процедури електронних торгів.

Тобто, основними проблемами на стадії виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є:

— затягування процедури реалізації майна заставодавцем (боржником) через оскарження експертних висновків (звітів про оцінку предмету іпотеки);

— оскарження заставодавцем (боржником) дій виконавця, пов’язаних з оцінкою;

— існування проблем у самій системі електронних торгів CETAM;

— затягування процедури реалізації майна через оскарження результатів проведення публічних торгів у зв’язку з порушення порядку та процедури їх проведення.

Валентина Литвин, адвокат АО «BARRISTERS»

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.

Где молодому юристу лучше начинать свою профессиональную карьеру?

Просмотреть результаты

Загрузка ... Загрузка ...

Юридическая Практика

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: