Три проекта Закона об адвокатуре почти одинаково определяют профессиональные права адвокатов

Ажіотаж довкола змін у законодавчому регулюванні питань адвокатської діяльності не має жодного сенсу, якщо запропонованими новаціями не буде забезпечене реальне розширення інструментарію адвоката. Ані його статус, ані процедури доступу до професії, ані система органів самоврядування не мають жодного практичного сенсу для прав людини та клієнтів, чиї права захищають адвокати.

Ми вирішили подивитися на зареєстровані в парламенті основний та альтернативні законопроекти «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожним з яких пропонується прийняття нового акта, саме під таким кутом. Для зручності проекти будемо позначати за реєстраційними номерами. Внесений Президентом України та визначений як невідкладний — № 9055, зареєстрований народним депутатом Валерієм Писаренком — № 9055-1, поданий групою парламентаріїв на чолі з Сергієм Ківаловим — № 9055-2.

Тож, за положеннями статті 3 проекту № 9055, завданням адвокатури України є сприяння практичній реалізації принципу верховенства права в Україні та забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги. Інші два проекти завдання діяльності адвокатів не виділяють.

Стаття 20 проекту № 9055 визначає так професійні права адвоката: «під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, Правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного надання правничої допомоги клієнту». Ідентичний підхід застосовано і у проектах № 9055-1 та № 9055-2. Детальне порівняння професійних прав, які визначаються авторами проектів, наведено у таблиці, відповідно до якого два альтернативних проекти майже ідентичні, а від першого мало чим відрізняються в цьому аспекті.

При цьому проект № 9055 визначає, що адвокатську таємницю становлять: факт звернення особи за правничою допомогою; будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, помічнику адвоката або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, у зв’язку з наданням правничої допомоги або зверненням особи за правничою допомогою; інформація, яка стосується надання правничої допомоги, в тому числі така, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, помічнику адвоката або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, до звернення клієнта за правничою допомогою, якщо розкриття такої інформації може, на думку адвоката, зашкодити інтересам клієнта; зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (у тому числі з використанням засобів зв’язку) адвоката, помічника адвоката з клієнтом або особою, яка звернулася за правничою допомогою, адвоката з помічником адвоката; зміст порад, консультацій, роз’яснень, документів, відомостей, матеріалів, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката або наданих ним клієнту або особі, яка звернулася за правничою допомогою, незалежно від часу вчинення відповідних дій, а також обставини, пов’язані із наданням, отриманням, підготовкою таких порад, консультацій, роз’яснень, документів, відомостей, матеріалів, інформації.

Визначено, що адвокатська таємниця охороняється незалежно від її форми, способу фіксації та місця зберігання відповідної інформації, відомостей, документів та матеріалів. Адвокат може розкривати адвокатську таємницю тільки в межах необхідності такого розкриття для надання правничої допомоги клієнту. При наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за правничою допомогою, на розкриття адвокатської таємниці адвокат може, але не зобов’язаний її розкривати. При цьому обов’язок зберігання адвокатської таємниці зберігається у адвоката, помічників адвоката та осіб, які перебувають у трудових або договірних відносинах з адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, навіть у разі якщо припинене або зупинене право на здійснення адвокатської діяльності, помічників та найманих працівників такої особи, він є не обмеженим у часі.

Відповідною статтею 23 проекту пропонується додатково передбачити, що особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом, та встановлено винятки з обов’язку, коли таємниця розкривається на вимогу закону, проте особи, які отримали доступ до таких відомостей, повинні зберігати адвокатську таємницю.

Що цікаво, проекти № 9055-1 та № 9055-2 дають подібне визначення адвокатській таємниці у відповідних статтях, визначають такі ж виключення та перестороги, хоча й не конкретизують перелік даних, які складають адвокатську таємницю.

Спільний підхід простежується і в питаннях гарантій професійної діяльності, у контексті дотримання прав клієнтів, проектом № 9055 додатково від інших проектів прямо вказано, що відомості, предмети (речі) та документи, отримані в ході здійснення заходів забезпечення кримінального провадження, оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) дій стосовно адвоката, не можуть бути використані як докази обвинувачення щодо його клієнта (якщо не йдеться про знаряддя (засобів) злочину, а також предмети (речі), заборонені до обігу, або обіг яких обмежений).

Така єдність поглядів на права адвокатів надихає, але вже на практиці правники зіткнулися з тим, що відсутність відповідного закріплення прав адвокатів в інших актах законодавства, якими у своїй діяльності керуються правоохоронні органи, зокрема прокуратура, може знівелювати будь-яке прогресивне правило профільного закону.

На жаль, проект № 9055-2 не містить пропозицій щодо внесення змін до інших законодавчих актів. Натомість два інші пропонують чималий вибір інструментів.

Так, проект № 9055 пропонує визначити у Кримінальному процесуальному кодексі (КПК) України, що захисником є адвокат, який у порядку, встановленому цим Кодексом, уповноважений здійснювати захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), особи, щодо якої застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, та надавати їм професійну правничу допомогу під час кримінального ­провадження.

Проект № 9055-1 пропонує викласти у нові редакції статтю 47 КПК України та визначити, що захисник має право використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом, іншими актами законодавства України та актами міжнародного права, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, ­об­винуваченого.

Захисник, у разі завчасного і у належний спосіб його повідом­лення, зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, — також і цей орган (установу).

Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у таких випадках: якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні; незгоди з підоз­рюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту; умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного із захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо; якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Проект № 9055 у цій частині КПК України пропонує допов­нити чинні правила щодо прав захисника приписами, що захисник користується процесуальними правами, передбаченими цим Кодексом, а також правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо пі­дозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документа, ­передбаченого частиною 1 статті 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без доз­волу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту — такі ж побачення без обмеження кількості і тривалості, залучати до цих дій помічників адвоката. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що унеможливлюють прослуховування чи підслуховування.

Захисник має право без доз­волу слідчого, прокурора, суду, іншої уповноваженої службової особи користуватися будь-якими технічними засобами, не забороненими законом, у тому числі під час зустрічей з підозрюваним, обвинуваченим.

Захисник має право безперешкодного доступу до приміщень суду в робочий час та у час про­ведення судового засідання у справі, в якій бере участь ­підозрюваний, обвинувачений,­ а також до приміщень судів, органів прокуратури, поліції, органів внутрішніх справ, інших ­правоохоронних органів, установ для попереднього ув’язнення та виконання покарань, органів державної влади у будь-який час, якщо в цих приміщеннях перебуває підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Тобто, цим проектом професійні права адвоката, які пропонується визначити в Законі про адвокатуру, дублюються для додаткового ефекту у КПК України. Щоб слідчим не доводилося читати два документи.

Загалом треба зауважити, ­що в цьому аспекті всі проек­ти єдині духом. Питання — ­яку ціну адвокатура має заплатити за такі широкі права, ми розглянемо у матеріалах щодо аналізу проектів у наступних номерах ­журналу.

Ірина Гончар, редактор журналу «Український адвокат»

(Натисніть на зображення таблиці для збільшення)