Вища кваліфікаційно­дисциплінарна комісія адвокатів (ВКДКА) є своєрідним «адвокатським судом» — органом, покликаним переглядати оскаржувані рішення органів адвокатського самоврядування щодо допуску до адвокатської професії або притягнення адвокатів до відповідальності. Зважаючи на ці обставини, ВКДКА, з одного боку — скаржники на адвокатів, — закидають покривання адвокатів, а з іншого — адвокати — недостатню поблажливість до них.

Кого і що ж насправді захищає ВКДКА, яка її місія у сучасному українському суспільстві, ми розпитали Сергія Вилкова, адвоката, керівного партнера адвокатського об’єднання InHelp, голову ВКДКА.

Сергію Валентиновичу, що ж таке ВКДКА і яка її місія?

— Вища кваліфікаційно­дисциплінарна комісія адвокатури, її пов­новаження та функції передбачені статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і вони повністю відповідають суті діяльності ВКДКА. Комісія наділена дискреційними повноваженнями розглядати будь­які скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно­дисциплінарних комісій адвокатури (КДКА). Іншим важливим завданням ВКДКА є узагальнення дисциплінарної практики ВКДКА, і на цьому ми плануємо зосередитися найближчим часом.

У частині статусу ВКДКА до норм профільного закону немає жодних зауважень.

Вимоги закону, гадаю, зрозумілі, кожному адвокатові, проте є суб’єктивне сприйняття. Тож крізь призму цього ВКДКА — орган, який карає адвокатів, чи орган, який їх захищає?

— ВКДКА в системі органів адвокатського самоврядування виступає апеляційним органом, таким собі адвокатським судом вищої інстанції. ВКДКА є автономним органом адвокатського самоврядування, підзвітним лише з’їзду адвокатів, та й то не в питаннях вирішення конкретних справ.

Наявність ВКДКА саме у такому статусі є дуже корисним для адвокатури і для держави. З одного боку, підтримується незалежність адвокатури у вирішенні внутрішніх питань, у тому числі, доступу до професії або його позбавлення, а з іншого — є довіра до такого «суду» в органів адвокатського самоврядування. Адже наші рішення — це рішення колег, які знають особ­ливості адвокатського статусу і адвокатської діяльності, окрім закону орієнтуються в актах органів адвокатського самоврядування, вивчають справу і, дотримуючись тих самих етичних стандартів, ухвалюють своє рішення. Суди, за всієї поваги, не володіють такими знаннями і практикою застосування нормативної бази професійної діяльності адвокатів, а в умовах, коли 90 % справ вирішуються у письмовому провадженні, і не мають доступу до цієї інформації.

Тому, на відміну від формальних рішень судів, рішення ВКДКА є професійними і ґрунтуються на всебічному вивченні і розумінні обставин справи. Власне, суди не вправі розглядати скарги на рішення органів адвокатського самоврядування інакше, ніж з точки зору дотримання процедури. Намагання переглянути питання по суті — встановити рівень знань кандидата в адвокати або ступінь неетичності проступку адвоката та визначити міру покарання — ніщо інше, як перебирання на суди дискреційних повноважень ВКДКА. ВКДКА, відповідно, може повністю переглянути справу, вивчити і надати оцінку доводам сторін та прий­няти будь­яке рішення по суті, яке може ухвалити і регіональна КДКА.

На що скаржаться до ВКДКА?

— До ВКДКА можна оскаржити будь­яке рішення, дію або бездіяльність КДКА. Це не тільки скарги на рішення про притягнення адвоката до відповідальності або відмову в цьому. Це також скарги на бездіяльність КДКА, на недопуск до професії: відмову в допуску до іспиту або оскарження негативних для кандидата результатів іспитів. Останнім часом питома вага таких скарг у нашій практиці досягає 25 % від загальної кількості справ.

Фактично заявники у цих випадках оскаржують оцінку критеріїв допуску до іспитів або вважають, що відповідали правильно, а їх не так оцінили. При цьому в практиці розгляду таких скарг ВКДКА є ситуації, коли кандидат, який оскаржує свою оцінку, не може відповісти на елементарні запитання членів комісії, демонструючи відсутність не просто знання правових норм (звісно, є специфічні галузі), а прос­то нерозуміння суті права загалом. Досвідченим адвокатам — членам ВКДКА завжди зрозуміло, коли кандидат не знає якоїсь норми спеціального закону, а коли він просто не готовий бути адвокатом. Ми ж, допускаючи до професії, завжди маємо пам’ятати, що, отримавши свідоцтво, особа вже завтра має надавати послуги на відповідному рівні.

Ажіотаж певною мірою пояснюється бажанням осіб, які працювали представниками у судах, отримати адвокатське свідоцтво та залишитися на цьому ринку послуг. Та монополія, себто виключне право адвокатів на представництво третіх осіб у судах, якраз не про те, щоб кожен, хто ходив до суду, отримав новий статус. А про те, щоб якість юридичних представників у судах відповідала мінімальним критеріям, які висуваються до адвокатів. Це різні речі.

Уже не перший рік говорять про тестування як об’єктивний критерій відбору до адвокатської професії.

— Так, нам постійно ставлять за приклад Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та письмові тестування суддів. Але ті, хто так говорять, не враховують відмінність суті нашої і суддівської професій. Суддя може взагалі мовчати, крім початку судового засідання, коли оголошується справа та права учасників, а далі можна, не говорячи нічого, слухати сторони, читати подання, оцінювати докази і за внутрішнім своїм переконанням виносити засноване на законі, але ж певною мірою суб’єктивне рішення. Ба, навіть якісь законодавчі приписи зі специфічної галузі, наприклад будівельні норми, можна почитати вже у нарадчій кімнаті. Зокрема, у Верховному судді США один із суддів понад десять років своєї роботи жодного разу не заговорив у процесі і це не завадило йому ухвалювати рішення.

У адвоката інше завдання — довести, що позиція саме його клієнта є правильною. Адвокатові не можна не вміти говорити і переконувати. Адвокат повинен володіти матеріалом у справі, вміти оперувати фактами, посилатися одразу на правильні норми, а, крім того, знати процес і вміти орієнтуватися та змінювати стратегію на ходу, якщо цього вимагає справа. Тому для адвокатів не можна скасовувати усного іспиту — це понизить якість правової допомоги.

Звісно, ми розробляємо тести, але тестування — це перевірка знань, а не перевірка умінь майбутнього адвоката. Так, усний іспит це певною мірою суб’єктивна оцінка і стрес. Але адвокат повинен бути стресостійким. І якщо він не здатен зорієнтуватися і відповісти на запитання колег, чи зможе він відповісти на запитання судді або опонувати прокуророві у процесі? А для усунення суб’єктивізму, нагадаю, рішення ухвалюються КДКА і ВКДКА колегіально.

Над чим ви наразі пра­цюєте?

— Моя робота на посаді голови ВКДКА розпочалася з візитів до регіональних комісій для налагодження діалогу. Ми вивчаємо проблеми КДКА на місцях, намагаємося зрозуміти причини проблем, наприклад порушення строків розгляду питань або помилкове їх вирішення, і разом працюємо над їх усуненням.

Одна з нині обговорюваних ідей полягає у впровадженні відео­ та аудіофікасації усних іспитів кандидатів у адвокати, аби виключити маніпуляції з обох сторін щодо правильності чи неправильності оцінки кандидата.

Також у ВКДКА розгортаємо масштабну роботу над підготовкою узагальнень дисциплінарної практики, аби визначити типові порушення, і сприяти їх недопущенню адвокатами у майбутньому.

Можна сказати, що ВКДКА впроваджує етичні стандарти професії? Як ви, до речі, ставитеся до єдиних етичних стандартів для суддів, прокурорів та адвокатів?

— Етичні стандарти визначені Правилами адвокатської етики. ВКДКА розглядає скарги на рішення, що стосуються, зокрема, порушення етики, проте ми здійснюємо правозастосовчу функцію. Тлумачити ПАЕ може тільки з’їзд. До речі, останнім з’їздом адвокатів України ПАЕ були доповнені суттєво важливим принципом — чесності.

Ми нерідко у своїй роботі стикаємося з намаганням адвокатів прикритися формальністю. Наприклад, коли адвокат оскаржує до суду прий­няте на його рішення КДКА тільки тому, щоб ми закрили провадження за скаргою заявника, а потім відмовляється від позову? Або коли адвокат просить перенести розгляд питання, посилаючись на неможливість явки його представника, знаючи, що наступне засідання ВКДКА буде поза строками притягнення до дисциплінарної відповідальності? Чи вчиняє він чесно? Закон формально дотриманий, але чи такі вчинки гідні статусу адвоката?

Що ж стосується спільних етичних принципів для всіх правничих професій, то, як на мене, така ідея породжена нерозумінням суті професій і намаганням підвести адвокатів — незалежних професіоналів — під обмеження, встановлені для представників держави — суддів та прокурорів. Але ж адвокати не працюють на державу, адвокати не працюють навіть на себе. Адвокат повинен керуватися інтересами клієнта. Чи може бути такий пріоритет визначений для суддів? Ні, адже суддя повинен бути неупередженим! Чи може бути єдиним стандартом конфіденційність або ж адвокатська таємниця? Теж ні, адже у суді треба представляти вже всі докази.

Тож усе ж таки виходить, що ВКДКА захищає адвокатів?

— Ні. ВКДКА не приймає рішень на користь адвокатів тільки тому, що це стосується колеги. Якщо вчинив проступок — відповідай. Якщо КДКА ухвалила незаконне рішення (помилково, не вивчивши обставини, порушивши процедуру) — за достатніх підстав ми його скасуємо, незалежно від того, що його ухвалювали наші ж колеги — адвокати — або рішення було на користь адвоката.

ВКДКА стоїть на захисті адвокатських інтересів у більш широкому розумінні — ми обстоюємо нашу незалежність. Якщо ж ВКДКА почне захищати адвокатів, які вчинили проступок, не наводитиме лад у спорах за участю адвокатів, держава дуже швидко позбавить адвокатуру такого повноваження, а це означатиме втрату незалежності. Тому ВКДКА не може собі дозволити бути захисником конкретного адвоката. Ми захищаємо принципи, дотримання закону і незалежність адвокатури.

(Бесіду вела Ірина ГОНЧАР,

«Український адвокат»)